Стратегічне планування розвитку субрегіональних структур на основі мобілізації конкурентних переваг регіону (на прикладі Одеського субрегіону) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Стратегічне планування розвитку субрегіональних структур на основі мобілізації конкурентних переваг регіону (на прикладі Одеського субрегіону)Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлюється необхідністю розробки теоретичних, методологічних та прикладних аспектів мобілізації конкурентних переваг регіону за допомогою узгодження спільних дій громад у виділеному субрегіоні та стратегічного планування розвитку субрегіональних структур в контексті проведення реформи адміністративно-територіального устрою та євроінтеграційних перспектив України. Разом з тим, багато питань ще не вивчені, мало уваги приділялось системі формування субрегіональних структур та способам консолідації зусиль в субрегіоні шляхом розробки спільних стратегій, направлених на мобілізацію громад з метою розвитку конкурентних переваг регіону. Положення дисертаційної роботи були використані при виконанні науково-дослідних робіт в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України і включені в держбюджетну тему «Формування конкурентоспроможної економіки регіону Українського Причорноморя із урахуванням екзогенних та ендогенних факторів інноваційного розвитку» (№ДР 0109U005904), де здобувачем досліджено соціально-економічний ефект від стратегічного планування в Одеському субрегіоні. Деякі положення дисертаційної роботи, а саме: методологія створення стратегічних планів громад за принципом «для громади: силами громади, влади та бізнесу», було використано в період 2005-2007 рр. при виконанні проекту міжнародної технічної допомоги Агентства США з міжнародного розвитку «Економічний розвиток міст», де автор дисертації модерував процес стратегічного планування в містах: Миколаїв, Луцьк, Суми, Рівне, Тернопіль, Дрогобич, Калуш, Камянець-Подільський, Ковель, Конотоп, Ізмаїл, Первомайськ, Ромни, Тростянець, Чортків, Южне, а також проекту USAID «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» (ЛІНК), де у період 2009-2011 рр. автор виконував функції головного радника процесу створення стратегічних планів у містах Теплодар, Южне, Одеса, Феодосія та Одеському і Центрально-Волинському субрегіонах. Головною метою дослідження є розробка теоретико-методичних засад стратегічного планування економічного розвитку субрегіональних структур, вибір субєкта, на який найкраще спрямувати зусилля стратегічного планування, та налагодження звязків між територіальними громадами субрегіону в умовах глобалізації світової економіки та трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці України та її регіонах.У першому розділі "Теоретико-методологічні положення стратегічного планування економічного розвитку субрегіональних структур" досліджено субрегіональні структури як предмет регіональних досліджень, а також світовий та український досвід їх функціонування; економіко-правові аспекти понять «агломерація» та «міська агломерація» як найбільш урбанізовані форми субрегіону; визначено чинники економічного розвитку субрегіональних структур та їх вплив на регіональну конкурентоспроможність; досліджено теоретико-методологічні положення стратегічного планування місцевого розвитку на субрегіональному рівні. В роботі детально і комплексно досліджено поняття «агломерація», вперше введено поняття «адміністративна агломерація» та «субрегіон» в контексті адміністративно-територіальної реформи в Україні. Під субрегіоном автором запропоновано розуміти невідємну частину території регіону, що має певні відмінності від інших частин його території у географічному, економічному та/або соціальному сенсі та відповідає європейській класифікації NUTS. Агломерація, і навіть мегаполіс, можуть бути субрегіоном, але субрегіон - це далеко не завжди агломерація чи мегаполіс. Виходячи з трактувань понять місто, агломерація, адміністративна агломерація, субрегіон та регіон автор пропонує таке співвідношення цих понять в територіальному аспекті (рис.В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичного завдання, яке полягає в розробці теоретико-методичних засад стратегічного планування економічного розвитку субрегіону та обґрунтуванні напрямів їх реалізації в умовах трансформаційних процесів розвитку економіки України та її регіонів. В дисертаційній роботі під субрегіоном запропоновано розуміти невідємну частину території регіону, що має певні відмінності від інших частин його території у географічному, економічному та/або соціальному сенсі та відповідає європейській класифікації NUTS-3 (або NUTS-2, якщо це агломерація, ядром якої є мегаполіс, місто з особливим статусом). Агломерація, і навіть мегаполіс, можуть бути субрегіоном, але субрегіон - це далеко не завжди агломерація чи мегаполіс.

Основний зміст дисертаційної роботи