Методичні та практичні аспекти формування системи державного стратегічного планування виробництва. Еволюція вітчизняних стратегій розвитку з виділенням їх аграрної складової. Розробка пропозицій щодо удосконалення функцій галузевого державного управління.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукНауковий керівник: Юшин Сергій Олександрович, доктор економічних наук, професор, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, головний науковий співробітник відділу галузевого і територіального управління. Захист відбудеться 02 березня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки" УААН за адресою: 03680, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" УААН за адресою: 03680, м.З економічної теорії і світової практики, ключовою передумовою розвитку аграрного виробництва є гармонійне поєднання ролей ринку та держави, де важливе місце посідає розроблення державних планів і стратегій. Загальна система стратегічного планування у розвинутих країнах у документаційному відношенні не є інтегрованим єдиним інститутом, а складається із двох взаємодоповнюваних підсистем - стратегій і планів, які звязує між собою чинна система пріоритетів, про що свідчать постанова Ради Європейського Союзу № 1698 від 20.09.2005 р. щодо підтримки розвитку сільської місцевості та рішення Ради Європейського Союзу № 144 від 20.02.2006 р. стосовно стратегічних керівних принципів розвитку сільських регіонів (визначених на період реалізації 2007-2013 рр.). Це негативно позначається на відповідних функціях стратегічного планування галузевої системи державного управління, а також ускладнює приведення її діяльності у відповідність з державною стратегією соціально-економічного розвитку та завданнями Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, яка передбачає формування функцій державного управління галуззю за стратегічним планом розвитку на основі інвестиційно-інноваційної моделі. У згаданій програмі наголошується на тому, що складна економічна і соціальна ситуація на селі зумовлена невідповідністю програм реформування галузі та результатів їх виконання визначеним державним пріоритетам, врахування яких у програмах соціально-економічного розвитку України є обовязковим з огляду на положення чинного Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села і АПК в народному господарстві". Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й розробці теоретичних, методологічних і практичних положень формування стратегічного планування розвитку аграрного виробництва, зокрема: вперше: - сформульовано теоретичне визначення поняття "стратегічне планування аграрного виробництва" як процес розроблення документаційно гармонізованих галузевих стратегій, прогнозів та програм розвитку;Законодавство визначає економічну стратегію як курс, розрахований на тривалу перспективу для вирішення великомасштабних завдань розвитку, забезпечення економічної безпеки держави (визначення пріоритетних цілей господарства, засобів їх реалізації тощо). Тобто тільки коли галузеві виробничі системи мають чіткі орієнтири, втілені у довгострокові стратегії і плани, аграрне виробництво перетворюється на сукупність повноцінних субєктів господарювання, які здатні ефективно взаємодіяти із державним управлінням сталим розвитком. Підкреслюється й особлива роль інформатизації з огляду на, по-перше, необхідність уніфікації складових розгалуженої системи відповідних різнорівневих проектів, прогнозів і програм; по-друге, впливу на інноваційну перебудову управлінських систем; по-третє, активізацію переходу системи управління на електронний документообіг, що є основною передумовою формування системи стратегічного управління загалом і планування зокрема. Для подолання такої ситуації в управлінні аграрним виробництвом розвинуті країни світу на основі уніфікованих методів створюють системи-інтегратори, до яких належить й стратегічне планування, спрямовані на моніторинг динаміки загальних та аграрних національних цілей і пріоритетів від рівня виробництва до рівня держави та визначення механізмів їх поєднання із практикою розроблення комплексів чинних планових документів і стратегій. У роботі теоретично доведено невідкладність формування системи стратегічного планування розвитку аграрного виробництва на засадах більш повного врахування динаміки різновидових і різнорівневих його факторів, які у певні періоди часу набувають значення галузевих інноваційно-інвестиційних пріоритетів, що у кінцевому підсумку забезпечує взаємодоповнення систем стратегій і планування у процесах розроблення конкретних проектів, планів (бізнес-планів), прогнозів, програм.У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального науково-практичного завдання формування в Україні стратегічного планування розвитку аграрного виробництва. Вихід з такого становища лежить у площині формування дієвої державної системи стратегічного планування інноваційного розвитку аграрного виробництва.