Основні типи державного регулювання страхової діяльності в Україні: авторитарний, ліберальний та змішаний. Ліцензування страхової діяльності Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. Діяльність Департаменту фінансових установ та ринків.
Аннотация к работе
Велика відповідальність страховика за соціальні наслідки його діяльності вимогає організації державного нагляду.В більш узагальненій формі цей нагляд виражається у вивченні фінансового стану страховика і його платоспроможності по прийнятих договірних забовязаннях перед страхувальниками. по-друге, страхування є дуже складним предметом, інформаційна асиметрія між страхувальниками та страховиками може призвести до того, що споживачі придбають не той страховий продукт чи заплатять за нього дуже дорого; Вона відповідно до вимог нормативно-правових актів України щодо страхування видає фінансовим установам ліцензію на проведення певного виду страхування, визначеного ст. У заяві про видачу ліцензії мають міститися відомості про особу заявника (назва, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ), перелік видів страхування, на проведення яких страховик має намір одержати ліцензію, перелік правил страхування для кожного виду добровільного страхування, дату подання заяви, підпис керівника страхової організації, скріплений печаткою. У разі створення страховиком нового відокремленого підрозділу, що провадитиме страхову діяльність згідно з отриманою ліцензією, для провадження страхової діяльності страховиком через такий відокремлений підрозділ страховик зобовязаний повідомити та подати до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України заяву про внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру та реєстраційну картку з інформацією про такий відокремлений підрозділ для Реєстру.Страхування як обєктивно необхідний атрибут ринкової економіки забезпечує надійні гарантії відновлення порушених майнових прав та інтересів. В той же час страхування не лише звільняє державу від витрат на відшкодування збитків при настанні страхових подій, а й суттєво впливає на зміцнення фінансів держави є ефективною формою нагромадження коштів громадян і значним стабільним джерелом довгострокових інвестицій. Понад 2/3 страхових компаній України мають статутний капітал нижче необхідного мінімального розміру (еквівалентного 100 000 ЕКЮ) визначеного Законом України "Про страхування", і лише 71 страхова компанія, а 27% від їх загальної кількості, мають статутний капітал, що перевищують 1 мільйон гривень. Водночас законодавча визначити усі страхові послуги, що можуть надаватися для забезпечення нових страхових цілей, конкретні умови діяльності страховиків та види ризикового страхування, перестрахування, брокерської діяльності. Слід також законодавчими і правовими діями, цивілізовано обмежити сферу діяльності страхових компаній інших країн на національному ринку в тих секторах, де держава вважає вкрай небажаним просування страхових продуктів іноземних компаній в інтересах захисту вітчизняних страхових підприємців національні страховики, у переважній їх більшості, ще не в змозі надати страхові послуги з великих ризиків, не можуть вони й організувати повноцінного страхування життя і майна мешканців України.