Селянська реформа 1861 року - важливий крок у реформуванні правової регламентації становища селян, що змінив суб’єктний склад права власності на землю. Основні зміни, які зазнав земельний устрій в результаті проведення Жовтневої революції 1917 р.
Аннотация к работе
В період, коли форми общинного землеволодіння були переважаючими, не тільки сінокоси і пасовища та ліси перебували у спільному користуванні, а й користування общинними землями нерідко було спільним між декількома селами [2, с. Селянська реформа 1861 р., будучи важливим кроком у напрямі реформування правової регламентації становища селян, змінила субєктний склад права власності на землю. Общинна власність на землю виступала особливим видом сумісного володіння землею. Лугові земельні ділянки, в межах яких користувачі (земельні громади та окремі двори) провели ґрунтові поліпшення (осушення та інші меліоративні роботи), мали залишатися в розпорядженні користувачів, а в разі часткового вилучення землі при зрівняльних переділах або землекористуванні, користувачам поверталися кошти за невикористані ними втрати особами, що одержали в своє користування дану земельну ділянку. Службові наділи виділялися із земель, які перебували в користуванні підприємств, організацій і установ відповідних міністерств і відомств, а за відсутності таких земель із земель державного запасу та земель державного лісового фонду.
Список литературы
1. Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). Київ: Ін-т історії України НАН України, 1998. 319 с.
2. Українознавчі студії та мемуари Івана і Марії Лучицьких (кінець ХІХ початок ХХ ст.): збірник / П.С. Сохань (голова ред. кол.). Київ: Інститут Української археології та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 2007. 403 с.
3. Земельне право України: підручник / ред. О.О. Погрібний, І.І. Каракаш. Київ: Істина. 2003. 446 с.