Розглядається питання щодо історично-правового боку розвитку законодавства про захист честі, гідності та ділової репутації. Аналізуються правові пам"ятки та законодавство різних років щодо визначення та закріплення права на честь, гідність та репутацію.
Аннотация к работе
Analyzed legal sights and legislation in different years to define and securing the right to honour, dignity and goodwill. У якій би іпостасі не виступали честь і гідність, вони є категоріями історичними, що свідчить про таку важливу якість їх правового статусу, як можливість його зміни на тому чи іншому етапі розвитку суспільства стосовно до субєктивних прав і обовязків їх носіїв. Стародавніх римлян уже не влаштовував зазначений вище перелік випадків, обєднуваних поняттям injuria, який мав вичерпний характер, і дослідники права відзначають, що замість нього було введено в дію загальне правило, зміст якого полягав у тому, «що всяка недозволена дія, що порушує чиїсь права або інтереси, породжує зобов"язання особи, яка вчинила таку дію у відношенні потерпілого» [11, с. Аналіз цих положень показує, що в цей період честь хоч і підлягала кримінально-правовій охороні, та як самостійна правова категорія не виокремлювалася, а сама лексема «честь» у законодавстві не вживалася. Лебедєва, у якій не тільки порушуються актуальні питання захисту честі й гідності особи, а й робиться тлумачення багатьох понять, і в тому числі самої честі: «Всякий розуміє, що таке честь, як би по-різному не розумів окремі вчинки, що ображають честь; ідея честі цілком зрозуміла з боку психологічного: у її основі лежить почуття людської гідності, і звідси вимога, щоб до мене ставилися відповідно до моєї людської гідності та громадського стану; інакше ставлення ображає наше почуття і, бажаючи піддати кривдника покаранню за образу нашої честі, ми цим хочемо сказати йому, що його погане ставлення до нас було несправедливим і що за це він повинен зазнати відповідальності» [11, с.