Розгляд та аналіз української козацької громади, як феномену суспільно-політичного і правового розвитку України XV - XVIII століть. Ознайомлення з ціннісно-нормативними, історичними засадами правової свідомості козацтва та звичаєвого козацького права.
Аннотация к работе
Домінуючим системоутворювальним фактором правового порядку було звичаєве козацьке право - сукупність правових звичаїв, що встановлювались у сфері життєдіяльності козацтва. Важливість цього джерела підкреслює той факт, що відразу після приєднання України до росії царська грамота від 25 березня 1654 р. надавала Війську Запорозькому право судитися «у своїх старшин по давнішнім правам їх», тобто на основі звичаєвого права. Спочатку особливої популярності звичаєве козацьке право набуло в середовищі українських селян, що втікали від своїх хазяїв і властей у райони середнього й нижнього Придніпровя. норми звичаєвого права, які склались у Запорізькій Січі, закріплювали військово-адміністративну організацію козацтва, деякі правила воєнних дій, роботу судових органів, порядок землекористування й укладення окремих договорів, види злочинів і покарань. наявність у козацтва свого особливого права визнавалася польським урядом. незважаючи на суворість, а інколи нещадність норм звичаєвого козацького права, у ньому була «чесність велика». Козацтво всіляко відстоювало звичаєве козацьке право, побоюючись, що писане право зможе обмежити козацькі вольності [8, с. Певний вплив на правовий порядок на українських землях, на правову свідомість населення, у тому числі й козацтва (особливо зважаючи на його корпоративний характер), справляло Магдебурзьке право, згідно з яким низка українських міст (Луцьк, Житомир, Рівне, Львів, Київ, Брацлав тощо) володіла певними привілеями та правами самоврядування й судівництва.
Вывод
Домінуючим системоутворювальним фактором правового порядку було звичаєве козацьке право - сукупність правових звичаїв, що встановлювались у сфері життєдіяльності козацтва. Важливість цього джерела підкреслює той факт, що відразу після приєднання України до росії царська грамота від 25 березня 1654 р. надавала Війську Запорозькому право судитися «у своїх старшин по давнішнім правам їх», тобто на основі звичаєвого права. А база звичаєвого права закладалася якраз у XV - середині XVII ст. Спочатку особливої популярності звичаєве козацьке право набуло в середовищі українських селян, що втікали від своїх хазяїв і властей у райони середнього й нижнього Придніпровя. норми звичаєвого права, які склались у Запорізькій Січі, закріплювали військово-адміністративну організацію козацтва, деякі правила воєнних дій, роботу судових органів, порядок землекористування й укладення окремих договорів, види злочинів і покарань. наявність у козацтва свого особливого права визнавалася польським урядом. незважаючи на суворість, а інколи нещадність норм звичаєвого козацького права, у ньому була «чесність велика». Козацтво всіляко відстоювало звичаєве козацьке право, побоюючись, що писане право зможе обмежити козацькі вольності [8, с. 191].
Проте самобутність правотворчої практики, віддаленість козацтва від державних інституцій не виключало того, що на генезу козацького права, безперечно, впливало литовське законодавство. Адже більшість прибулих на Запорожжя раніше проживали на землях, де домінувало литовське право, що не могло не позначитися на правових уявленнях січової громади. Зокрема, положення 1, 10 і 12 артикулів 13-го розділу Першого литовського статуту 1529 р. про покарання на смерть за кримінальний злочин застосовувалися й у практиці запорозького суду. Це не випадково, адже в основу законодавства Великого князівства литовського було покладено й норми українського звичаєвого права. Можливо висловити гіпотезу про певне правонаступництво козацького правового порядку з правом Київської русі, у тому числі й завдяки тому, що в кодифікаціях Великого князівства литовського багато що було взято з руської Правди [11, с. 409].
Певний вплив на правовий порядок на українських землях, на правову свідомість населення, у тому числі й козацтва (особливо зважаючи на його корпоративний характер), справляло Магдебурзьке право, згідно з яким низка українських міст (Луцьк, Житомир, Рівне, Львів, Київ, Брацлав тощо) володіла певними привілеями та правами самоврядування й судівництва. З багатьма уявленнями козаків напрочуд перекликаються вимоги міщан до кандидатів у органи місцевого самоврядування. Вони мали бути не багатими, але й не бідними, доброго імені, богобоязними, справедливими і правдивими, не розголошувати міських таємниць, бути твердими в словах та справах, цуратися жадібності [12, с. 178-179].
Ще одним важливим ціннісно-нормативним чинником правового порядку Запорозької Січі, зважаючи на релігійність козацтва, спрямованість його боротьби на захист православної віри, слід визнати канонічне (церковне) право, головними джерелами якого на українських землях були правові акти православної церкви - «Номоканон» (збірник церковного права) та церковні устави князів Володимира і Ярослава («Сувій Ярослава»).
На нашу думку, зазначене переконливо свідчить, що забезпечення правового впорядкування в Запорозькій Січі мало самобутній, повязаний зі специфікою життєдіяльності козацької спільноти характер і певні особливості. Водночас творення ціннісно-нормативних засад правового порядку на Запорожжі було тісно повязано з правовим життям усіх українських територій системою взаємного впливу і відбувалося в руслі народжуваних українських правових традицій.
Список литературы
1. Андреєв Д.В. Етносоціокультурні чинники формування національної правосвідомості (на прикладі судової системи Запорозької Січі XVII - XVIII століть) : дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 / Д.В. Андреєв ; Національна академія внутрішніх справ України МВС України. - К., 2003.
2. Архів Коша Нової Запорозької Січі: Опис справ: 1713 - 1776. - 2 вид., доповн. і випр. - К. : Наукова думка, 1994. - Справа № 117. - С. 68.
3. Гурбик А.О. Звичаєво-правова культура запорозького козацтва // Історія українського козацтва : [нариси] : у 2 т / А.О. Гурбик ; редкол. В.А. Смолій (відп. ред.) та ін. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. - Т 2. - 2007. - С. 134-160.
4. Жовтобрюх М.М. Звичаєве право: сутність, генеза, чинність : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 / М.М. Жовтобрюх ; Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2002. - 206 с. - С. 191-206.
5. Історія держави і права України : [підручник] : у 2 т / за ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. - К. : Концерн «Видавниций Дім «Ін Юре», 2003. - Т 1. - 2003. - 656 с.
6. Крушинський В. Історія України (події, факти, дати) / В. Крушинський, Ю. Левенець. - 2 вид. - К., 1993. - 349 с.
7. Лазаревский А.М. Суды в старой Малороссии / А.М. Лазаревский // Киевская старина. - 1898. - № 7-8. - С. 96. - Цит. за: Гурбик А.О. Звичаєво-правова культура запорозького козацтва, с. 135.
8. Музиченко П.П. Історія держави і права України : [навчальний посібник] / П.П. Музиченко. - К. : Товариство «Знання», КОО, 1999. - 662 с.
9. Оборотов Ю.Н. Ценностно-нормативные основания стабильного правопорядка / Ю.Н. Оборотов // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць / редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін. ; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. - Вип. 49. - Одеса : Юридична література, 2009. - С. 258-263.
10. Паньонко І.М. Апарат управління Запорізької Січі (середина XV! ст. - 1775 р. ) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / І.М. Паньонко. - Львів, 2000. - 18 с.
11. Полонська-Василенко Н. Історія України / Н. Полонська-Василенко. - К. : Либідь, 2002. - Т 1. - 2002. - 409 с.
12. Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV - 60-х годах XVI в. / П.М. Сас. - Л., 1989. -232 с.
13. Хрестоматія з історії Української РСР - К., 1959. - Т 1. - 1959. - 747 с.