Аналіз історичних етапів і процесуальних документів, які закріплювали презумпцію невинуватості, а також її значення. Розгляд змісту презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в історичних кримінальних процесуальних нормативних актах.
Аннотация к работе
Окремим правовим явищем є дослідження правових презумпцій, наявність яких у кримінальному процесі України зумовлена необхідністю запобігання труднощам правозастосовної практики у тих випадках, коли неможливо або дуже складно достовірно встановити ту чи іншу обставину, яка має значення у кримінальному провадженні. Традиційно прийнято вважати, що прототипом презумпції невинуватості (praesumptio innocentiae) є встановлене давньоримськими юристами правило praesumptio boni viri (учасник судового позову вважається таким, що діє сумлінно і добросовісно, доки не доведено інше) [1, с. Застосовується це правило і в кримінальному процесі - весь тягар доведення вини лежить на тій стороні, яка звинувачує (сторони обвинувачення), а обвинувачений не зобов’язаний доводити свою невинність. З Петиції королю Карлу І нагадувалося про те, що згідно з Великою хартією вольностей «жодна вільна людина не може бути схоплена, поміщена у в’язницю, позбавлена своєї землі або вольностей, поставлена поза законом, вигнана або обмежена будь-яким іншим чином, інакше, як за законним вироком рівних їй або за законом країни» [14]. презумпція невинуватість кримінальний Більш коротке формулювання презумпції невинуватості надано в ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1966 р. і ратифікованого СРСР Міжнародному пакті про громадянські і політичні права: «Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право вважатися невинним, поки його винність не буде доведена згідно із законом» [17].