Історико-методичний аналіз розвитку технології розв’язування фізичних задач у середній загальноосвітній школі - Автореферат

Проблема вдосконалення методики розвязування навчальних фізичних задач завжди була у центрі уваги вітчизняної дидактики фізики, оскільки фізична задача є одним із ефективних і результативних засобів, методів і джерел навчання фізики, освітні, розвиваючі та виховні функції якого важко переоцінити. Останнім часом у принципово нових соціально-економічних умовах до задач з фізики ставляться нові дидактичні вимоги, які відповідають сучасному рівню науково-технічного прогресу. Разом з тим у вітчизняній історико-методичній літературі немає жодного дослідження, яке б узагальнювало і систематизувало багаторічну працю видатних педагогів минулого, вітчизняних істориків методики навчання фізики відносно зародження, становлення і розвитку методики розвязування і складання задач з фізики у середній загальноосвітній школі. Викладене вище зумовило вибір теми дисертаційного дослідження "Історико-методичний аналіз розвитку технології розвязування фізичних задач у середній загальноосвітній школі", яке виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри фізики Бердянського державного педагогічного інституту, а тема дисертації затверджена на засіданні наукової ради БДПІ (протокол №7 від 17.03.1998) і узгоджена в раді з Координації наукових досліджень в Україні в галузі педагогіки і психології (протокол №5 від 14.06.1999). Мета дослідження - історико-методичний аналіз розвитку методики розвязування і складання навчальних фізичних задач як цілісної системи, що дає можливість виявити основні здобутки і тенденції задач підходу до навчання фізики у середніх школах України, узагальнити історичний досвід з методики розвязування і складання задач з фізики.Історико-методичний аналіз розвитку методики розвязування навчальних фізичних задач як наукової галузі знань, що являє собою специфічний науковий засіб дослідження, дозволив виявити історичну зумовленість, причинно-наслідкові залежності між різними явищами і фактами шкільної практики, конкретні історичні стани технології розвязування фізичних задач від передумови до кінцевого результату, рушійні сили, механізм і умови процесу їх розвитку, що дало змогу здійснити причинне пояснення дидактичних феноменів і встановити історичні закономірності, які визначають основні напрямки і тенденції розвитку вітчизняної методичної думки в цілому. Методологічною основою розуміння сутності і закономірностей складних обєктів, дидактичної теорії і практики, які розвиваються, є принцип історизму, що являється одним із компонентів діалектичного методу, що розглядає минуле, сучасність і майбутнє цих обєктів, явищ і процесів у діалектичній єдності, виходячи не тільки з їх динаміки і мінливості у часі, але саме з їх розвитку, тобто незворотної, спрямованої і закономірної зміни явищ і процесів реальної шкільної практики, яка визначає напрямки і характер їх історичної трансформації. Оскільки емпіричною базою історико-методичного дослідження є історико-методичні факти, ми скористалися основними принципами, методами і засобами виявлення, класифікації, аналізу і тлумачення історико-методичних джерел стосовно історії розвитку методики розвязування фізичних задач, розробленими О.В. Сергєєвим. Короткі результати науково обґрунтованого джерелознавчого аналізу збірників задач з фізики було зведено у таблиці яка слугувала емпіричною основою історико-методичного аналізу історії розвитку методики розвязування фізичних задач у середній школі. Виокремлення критеріїв згідно методології історичного пізнання дало можливість обґрунтувати і визначити періодизацію вітчизняної історії методики розвязування фізичних задач як наукової галузі знань, що може бути поділена на три епохи і шість періодів, які в цілому відповідають основним напрямкам і етапам загальної періодизації історії розвитку методики навчання фізики, розробленої О.В.Показана стрімка історична трансформація в дидактиці фізики, зокрема у методиці розвязування фізичних задач у ХХ ст., що відбувалася у контексті світових тенденцій розвитку освітніх систем, яка поставила на порядок денний питання методологічної рефлексії. Визначено, що реалізація настанови стосовно дидактичних технологій розвязування фізичних задач, втілює поряд із критичним й евристичний принцип, що дозволяє їй виступати рушійною силою розвитку науково-теоретичних і практичних аспектів задачного підходу до вивчення фізики; Встановлено, що історичний підхід, ґрунтуючись на загальнонаукових принципах історизму, системності, розвитку, виконує роль специфічного методологічного інструменту одержання і організації історико-методичних знань у процесі віддзеркалення педагогічної дійсності, зокрема теорії і практики використання задачного підходу з метою її прогресивного перетворення. У середині ХХ ст. починається формування методики навчання розвязування фізичних задач як окремої науково-методичної дисципліни, повязаної з диференціацією наукового знання і характеризується створенням власної проблематики, специфічних понять задачного підходу, окремих методик розвязування фізичних зада

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ