Систематизація досвіду музеєфікації нерухомих пам’яток. Аналіз використання об’єктів національного значення в культурно-пізнавальному туризмі. Вивчення особливостей функціонування інфраструктури. Дослідження сприйняття туристами історичної інформації.
Аннотация к работе
Саме в цей час активно почала розглядатись проблема взаємозалежності туризму та культурної спадщини, виявом чого стало проведення 1999 р. в Норвегії під егідою Світового банку конференції „Сприяння розвитку туризму та культурна спадщина”, міжнародної конференції „Культурна спадщина і туризм” у Кракові (Польща). Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 583 „Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки”, головною метою якої було визначено створення конкурентноспроможного на міжнародному ринку національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіонів за умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини. Закон України „Про туризм” (324/95-вр зі змінами та доповненнями, остання редакція від 01.01.2004) одним з пріоритетних завдань органів центральної та місцевої влади в галузі туризму визнав збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорону, встановлення гранично припустимих навантажень на обєкти культурної спадщини та довкілля. Закон України „Про охорону культурної спадщини” (1805-14 зі змінами та доповненнями, остання редакція від 20.06.2007) передбачає, що надання обєктів культурної спадщини, які є памятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою, здійснюється відповідними органами охорони культурної спадщини на визначених ними умовах. Реалізація цих принципів стала можливою завдяки використанню загальнонаукових методів аналізу і синтезу та спеціальних методів: проблемно-типологічного для дослідження питань пристосування різних видів памяток історії та культури до використання в туризмі; синтезуючого для вивчення напрямів функціонування різних видів памяток в туристичній інфраструктурі як елементів цілісності; порівняльного для співвіднесення специфіки функціонування різних видів памяток в екскурсійній діяльності; статистичного для зіставлення всіх кількісних та якісних показників використання туристичною сферою складових історико-культурної спадщини; візуально-експедиційного для визначення ступеню атракційності та інтенсивності використання кожної памятки історії та культури, які є туристичними обєктами; соціологічного для виділення особливостей сприйняття відвідувачами екскурсійних обєктів; структуралістичного для зясування особливостей та умов функціонування складових історико-культурної спадщини в ролі екскурсійних туристичних обєктів; моделювання, що дозволив виділити основу сутності памяток як носіїв історичної інформації та окреслити оптимальні шляхи для її надходження до туристів.У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет та обєкт, хронологічні та географічні межі, мету та завдання, методологічні засади й методи, наукову новизну і практичне значення дослідження, повідомлено про апробацію його результатів. До першої групи зараховано праці, в яких розглядаються загальні теоретичні питання взаємозвязку краєзнавства із туристичною діяльністю, впливу останньої на стан збереження історико-культурної спадщини, формування на її основі якісного туристичного продукту з метою всебічного ознайомлення вітчизняних та іноземних туристів з багатою історико-культурною спадщиною України. Ці праці дозволили чітко визначити предмет та обєкт туристичного краєзнавства, виділити основні завдання цієї наукової дисципліни на сучасному етапі, окреслити загальні схеми пристосування складових історико-культурної спадщини до використання в туристичній сфері, сформувати поняття памятки історії та культури як екскурсійного обєкта пізнавального туризму, визначити його загальні характеристики. ХХ ст. використання історико-культурної спадщини в туризмі носило пропагандистський характер, тексти екскурсій були переобтяжені догмами і штучними закликами, страждали від декларативності, фальшивої статистики тощо. Що стосується інших видів памяток архітектури та містобудування, то, незважаючи на вивчення особливостей їх використання в туризмі, концепції залучення до туристичної сфери сформовано не було.Стан наукової розробки проблеми взаємозвязку історико-культурної спадщини з туристичною індустрією свідчить, що відсутнє комплексне всебічне висвітлення історичних процесів на теренах України засобами туризму на основі памяток історії та культури. Врахування існуючих недоліків має сприяти використанню набутого теоретичного та практичного досвіду для обєднання зусиль державних органів влади, науковців, працівників туристичної сфери та широкої громадськості для розробки цільових програм подальшого дослідження, захисту та збереження історико-культурної спадщини шляхом формування надійної основи для розвитку культурно-пізнавального туризму в Україні, який слугуватиме поширенню та пропаганді історико-краєзнавчих знань, вивченню памяток минулого, підвищенню загальноосвітнього і культурного рівня населення, формуванню його історичної свідомості, а також популяризації та презе