Історико-культурні виміри книжкового друку в Україні у 20-ті роки ХХ століття - Автореферат

Теоретична база дослідження історії культури України була закладена в першій половині ХІХ ст. Франка, які відстоювали доктрину самобутності української культури, обґрунтовуючи специфічність її формування і розвитку в загальноцивілізаційному контексті, у логічному та змістовному діалозі з іншими культурами. Грушевського, який розробив власну концепцію культурного процесу в Україні у взаємодії з культуротворчими процесами інших народів. За нової суспільно-політичної ситуації в Україні 1990-х рр. стало можливим обєктивне висвітлення проблем українського книжкового руху доби УЦР, Гетьманату та Директорії УНР, а також дослідження окремих складових українського друку 1920-х рр. Якщо перші роки НЕПУ та політики українізації характеризуються децентралізацією видавничої системи України, збільшенням друкованої продукції українознавчого характеру, що сприяло піднесенню рівня національної свідомості українського народу, то кінець досліджуваного періоду вирізнився відновленням державно-монополістичних методів керування видавничою системою, що проявилось у створенні ДВОУ (Державного видавничого обєднання України) та „совєтизації” українського друку.У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її теоретичної розробки, визначається обєкт, предмет дослідження, мета і завдання, практичне значення одержаних результатів, форми і характер апробації основних ідей і положень. Важлива прикмета культурного процесу періоду українізації - намагання створити мистецтво, що ґрунтується на національних засадах і відповідає світовим еталонам прогресивного мистецтва. ХХ - початку ХХІ ст. стосовно вивчення друкарства періоду визвольних змагань та українізації демонструють ідеологічно неупереджений погляд на становлення та розвиток українського книжкового руху (Т. Хронологічні рамки пропонованого дослідження охоплюють 1920-ті рр. тобто період духовного відродження, формування національної свідомості українського народу та поступового згортання політики українізації. 1923-1927 рр. характеризуються подальшим розвитком НЕПУ, декларуванням з боку уряду курсу політики українізації, яка передбачала становлення української мови і культури як знаряддя робітничо-селянської влади, пошуками національною інтелігенцією нових форм та ціннісних орієнтирів у літературі, театрі, науці, освіті, долученням до світових цінностей.У дисертації доводиться, що у сучасній науковій літературі немає комплексного розгорнутого дослідження, яке всебічно висвітлювало б значення книговидавничої справи в Україні у контексті історико-культурологічних процесів 1920-х рр., роль книгодрукування цього часу у самоідентифікації українського народу. Доведено, що книжковий друк періоду українізації сприяв піднесенню загальнокультурного рівня та утвердженню національної самосвідомості населення, видавнича діяльність в умовах НЕПУ характеризувалася запровадженням ринкової моделі у книгодрукування, що позначилось на попиті населення в українській книжці відповідного змісту і соціального призначення. У взаємодії з соціально-економічними перетвореннями в Україні 1920-х рр. відбувався широкомасштабний культурний рух, що віддзеркалив процес становлення, утвердження, розвитку і поступового згортання українізації. Період українізації, який фактично майже збігається в часі з розгортанням ринкових відносин і нової економічної політики, зіграв винятково важливу роль у процесі історичного розвитку і національно-культурного відродження України, зокрема її книжкового руху, коли були закладені підвалини національного книговидання, підпорядкованого умовам ринку. У структурі книговидання зазначеного періоду простежуються тенденції до поширення його просвітницької функції та загальної демократизації: зростання виробництва популярних, навчальних та дешевих видань, розрахованих на масового читача, метою яких було відродити національну память українців, а також залучити населення до світової наукової та культурної спадщини.

2. Основний зміст роботи

1. У дисертації доводиться, що у сучасній науковій літературі немає комплексного розгорнутого дослідження, яке всебічно висвітлювало б значення книговидавничої справи в Україні у контексті історико-культурологічних процесів 1920-х рр., роль книгодрукування цього часу у самоідентифікації українського народу.

На основі аналізу численних архівних документів та опублікованих джерел проведена реконструкція цілісної картини розвитку книговидавничої діяльності в 20-ті рр. ХХ ст. як складової української культури. Доведено, що книжковий друк періоду українізації сприяв піднесенню загальнокультурного рівня та утвердженню національної самосвідомості населення, видавнича діяльність в умовах НЕПУ характеризувалася запровадженням ринкової моделі у книгодрукування, що позначилось на попиті населення в українській книжці відповідного змісту і соціального призначення.

Книговидання часів УЦР, Гетьманату та Директорії УНР заклало підвалини для розвитку українського книжкового друку 1920-х рр. Процес становлення української державності відбувався в тісному звязку з відродженням вітчизняної книжності.

2. Культурний феномен 20-х рр. ХХ ст., який через свою потужність, розмаїтість і багатоаспектність здобув назву „українського ренесансу”, був підготовлений історичними обставинами попередньої доби: періодом визвольних змагань і діяльності національних урядів. Саме історичні передумови, створені в роки української народної революції, стали підґрунтям для розвитку культурної ситуації 1920-х рр.

3. У взаємодії з соціально-економічними перетвореннями в Україні 1920-х рр. відбувався широкомасштабний культурний рух, що віддзеркалив процес становлення, утвердження, розвитку і поступового згортання українізації. Офіційне запровадження НЕПУ (березень 1921 р.), схвалення українізації державних установ, а також політики коренізації (квітень 1923 р.) є близькими у часовому просторі. Політика українізації, розпочавшись як низка офіційних заходів невдовзі перетворилася на масштабний культурний рух, що охопив усі сфери суспільного життя. Період українізації, який фактично майже збігається в часі з розгортанням ринкових відносин і нової економічної політики, зіграв винятково важливу роль у процесі історичного розвитку і національно-культурного відродження України, зокрема її книжкового руху, коли були закладені підвалини національного книговидання, підпорядкованого умовам ринку.

4. У структурі книговидання зазначеного періоду простежуються тенденції до поширення його просвітницької функції та загальної демократизації: зростання виробництва популярних, навчальних та дешевих видань, розрахованих на масового читача, метою яких було відродити національну память українців, а також залучити населення до світової наукової та культурної спадщини. Увага видавництв була сконцентрована на забезпеченні навчальних закладів всіх рівнів українською навчально-методичною літературою.

У середині 1920-х рр. спостерігаються тенденції щодо зростання випуску української книжкової продукції усупереч паперовій кризі, обмеження кредитів, перебудови видавництв. У 1925-1926 рр. Україна посідає одне з провідних місць за кількістю книжкової продукції серед розвинених європейських країн.

Зростає кількість видань українською мовою - від 40 % всіх назв книжкових видань у 1924 р. до 54 % у 1928 р. Помітно збільшується випуск книжок мовами національних меншин: з 3,6 % у 1924 р. до 4,9 % - у 1928 р. Значна частина книжкової продукції друкується єврейською, німецькою, польською, болгарською, молдавською мовами, менше - англійською, французькою, латинською. Літературу цими мовами випускали видавництва „Українська філія Центрвидав”, „Культур-ліга” та інші. У видавничій справі переважає усуспільнений сектор. Державні, урядові, наукові, партійні, професійні, громадські, кооперативні та змішані видавництва випускають більшу частину книжкової продукції. Найкрупнішим видавництвом (від 29 до 35 % сукупного накладу) було Державне видавництво України (ДВУ), засноване ще за часів воєнного комунізму.

Але показовою стає тенденція зростання продуктивності приватних видавництв, які поступово з 1924 р. по 1927 р. нарощують свою потужність і обіймають помітне місце у структурі книговидавничих підприємств. Період 1928-1929 рр. позначений тиском держави на приватні видавництва, що призводить до зменшення їхньої частки у загальній українській книжковій продукції. Наприкінці 1920-х рр. збільшується кількість постанов ЦК більшовицької партії щодо політики в галузі книговидання, що призводить до встановлення нової видавничої системи як „важливої ділянки комуністичного будівництва”.

5. Видавничу справу в Україні 1920-х рр. відповідно до історико-культурологічних процесів, що відбувалися на той час, можна умовно поділити на декілька етапів: І - закладання підвалин українського книгодрукування в період визвольних змагань, Української народної революції і становлення державності часів національних урядів УЦР, Гетьманату та Директорії УНР (1917-1920 рр.);

ІІ - тотальна централізація видавничої діяльності в період панування політики воєнного комунізму на початку 20-х рр. Монополія видавництва „Всевидав”, зосередження книгодрукування в декількох центрах, русифікація, зменшення випуску української друкованої продукції (1920-1922 рр.);

ІІІ - вироблення засадничих принципів і організаційних умов запровадження ринкової моделі у книговидавничій справі в період НЕПУ, попри всі ідеологічні партійно-комуністичні завдання проведення децентралізації видавничої діяльності, залучення недержавного капіталу, вивчення конюнктури ринку, закріплення курсу на українізацію (1923-1924 рр.);

IV - усталення структури книговидавничої справи, зростання випуску книжкової продукції, розквіт україномовної літератури, утвердження приватного книговидавництва на книжковому ринку України (1925-1928 рр.);

V - початок уніфікації книговидавничої справи в умовах централізації та посилення тоталітаризму, згортання ринкових відношень у видавничій діяльності, деукраїнізація друку (1929-1930 рр.)

Така періодизація є умовною, оскільки на кожному з етапів визрівали елементи наступного періоду, які вступали у взаємодію з новими тенденціями, складаючи певну систему характерних рис книжності епохи 20-х рр. ХХ ст.

Таким чином, проведене дослідження показало, що період 1920-х рр. був надзвичайно важливим у становленні книгодрукування в Україні, коли склалися основні принципи і риси українського книгодрукування. Книжковий друк є складовою національно-культурного відродження республіки. Він заклав підвалини ринкових відносин. Досвід книговидавничої справи зазначеного періоду потребує подальшого вивчення в культурологічному, історичному і економічному аспектах.

1. Яковлев О. В. Історико-культурна цінність книжкових памяток України 20-х рр. ХХ ст. / О. В. Яковлев // Зб. наук. праць НДІ українознавства. - К. : Рада, 2009. - Том XXIV. - С. 166-171.

2. Яковлев О. В. Особливості розвитку книговидавничої справи в Україні в 20-х роках ХХ століття / О. В. Яковлев // Рукописна та книжкова спадщина України. - К. : НБУВ НАН України, 2009. - Вип. 13. - С. 355- 361.

3. Яковлев О. В. Культуротворчі процеси періоду українізації як чинник розвитку книжкового друку 1920-х років / О. В. Яковлев // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - 2006. - № 2. - С. 80-84.

4. Яковлев О. В. Історіографія розвитку видавничої справи в Україні (20-ті рр. ХХ ст.) / О. В. Яковлев // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - 2005. - № 1. - С. 76-82.

5. Яковлев О. В. Історичні передумови становлення видавничої діяльності в Україні та її розвиток у період УНР / О. В. Яковлев // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - 2004. - № 1. - С. 115-122.

6. Яковлев О. В. Основні тенденції розвитку книговидавництва в Україні у 1924-1928 рр. / О. В. Яковлев // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - 2003. - №4. - С. 80-84.

7. Яковлев О. В. Культуротворчі процеси доби національного відродження України 20-х років ХХ століття / О. В. Яковлев // Аркадія : [зб. наук. праць]. - Одеса : Студія Негоціант, 2006. - С. 14-18.

8. Яковлев О. В. Видавнича справа на території Лівобережної України в 20-х роках ХХ ст. / О. В. Яковлев // Література та культура Полісся. - Ніжин : Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя, 1997. - Вип. 8. - С. 188-192.

9. Яковлев О. В. Українські книжкові памятки 1920-х років як національні культурні цінності: літературно-мистецький збірник „Гроно” / О. В. Яковлев // Сучасні проблеми мистецтвознавчої експертної оцінки культурних цінностей та предметів колекціонування : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - К. : ДАКККІМ, 2009. - С. 129-131.

10. Яковлев О. В. Доцільність використання української навчально-методичної літератури 20-х років ХХ століття в сучасній мистецькій освіті / О. В. Яковлев // Мистецька освіта ХХІ століття: теорія і практика : [зб. матеріалів наук.-практ. конф.]. - К. : ДАКККІМ, 2010. - С. 238-242.

11. Яковлев О. В. „Підручник гри на бандурі” Гната Хоткевича як книжкова памятка української культури // Український народний музичний інструментарій: історія, теорія і методи дослідження : [зб. матеріалів наук.-практ. конф.] - К. : ДАКККІМ, 2009. - С. 150-152.

12. Яковлев О. В. Книжкові памятки зі спадщини видатних діячів України 20-х рр. ХХ ст. / О. В. Яковлев // Видатні постаті науки, культури і освіти України : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - К. : ДАКККІМ, 2008. - С. 287-288.

13. Яковлев О. В. Видавнича справа і книжкові памятки України 20-х рр. ХХ ст./ О. В. Яковлев // Україна: від самобутності до соборності : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - К. : ДАКККІМ, 2008. - С. 116-120.

14. Яковлев О. В. Культурологічні аспекти українського друку 20-х років ХХ століття / О. В. Яковлев // Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур : [зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф.]. - К. : ДАКККІМ, 2006. - Ч. 1. - С. 205-207.

15. Яковлев О. В. Основні тенденції розвитку книговидання в Україні у 1924-1928 рр. / О. В. Яковлев // Книга в соціокультурному просторі (досвід книговидання ХІХ-ХХ ст. і сучасні проблеми) : доп. і повід. Міжнар. наук. конф. - Львів : Фенікс, 1995. - С. 55-58.