Історико-культурні передумови становлення полтавської психологічної школи у ХVІІІ-ХХ століттях - Автореферат

З проголошенням незалежності України загострилася потреба в усвідомленні власної історії, культури, освіти й науки. Підвищення ролі та значення психологічної науки, зростання її суспільного авторитету висуває нові вимоги до досліджень у сфері її історії та визначення перспектив подальшого розвитку. Очевидно, що подальший розвиток української психології унеможливлюється без переосмислення та узагальнення історичної спадщини вітчизняної психологічної думки та науки. Не зважаючи на численну літературу, присвячену висвітленню історії психології (Р. 2) обґрунтувати методичні основи історико-психологічного дослідження для визначення змісту та кола наукових шкіл у психології, виявити критерії сформованості й результативності їх діяльності, проаналізувати роль вченого у їх становленні та розвитку;Виявлено, що формальними ознаками наукової школи у психології є: наукове товариство (секції, кафедри, лабораторії, товариства, обєднання, дослідницькі організації, науково-дослідні інститути); соціальний та професійний статус учених у науковій ієрархії (науковий ступінь, учене звання, посада, національні та міжнародні премії і нагороди, членство у редколегіях, закордонних та національних академіях, наукових товариствах, радах, поширення інформації у енциклопедичних та довідникових виданнях); наукові результати (монографії, навчально-методичні посібники, підручники, статті, тези, авторські свідоцтва, патенти, винаходи, дисертації); форми презентації та апробації (участь та проведення зїздів, конгресів, семінарів, конференцій різного масштабу, періодичні видання, участь у наукових національних та міжнародних програмах чи проектах). Досліджуючи історико-культурні передумови становлення Полтавської психологічної школи, ми розробили методику оцінки результативності діяльності наукових шкіл, яка дає змогу: виділити вітчизняні школи у психологічній науці минулого й сучасності; визначити їх рівень сформованості; виявити здобутки; визначити стан i перспективи їх подальшого розвитку (виникнення, становлення, утвердження, розпад). Для аналізу ролі вчених у процесі становлення Полтавської психологічної школи, ґрунтуючись на підходах до аналізу структури особистості у психології та історії, на вимогах до біографічних методів, у дисертаційному дослідженні ми обґрунтували та застосували авторський опитувальник „Історико-психологічний портрет вченого”. Дана методика має вступ, в основній частині питання розбиті на блоки: родовід, сімя - 13 питань; навчання і професія - 8; посади та професійна карєра - 4; наука - 7; соціально-психологічні відносини, захоплення - 12; віра, релігія - 6 питань; насамкінець - 5 питань експрес-інтервю, при складанні яких враховувався „Опитувальник реального, бажаного та фантастичного бюджетів часу людини” В. Моргуна. Ярошевським), нами розроблена модель періодизації розвитку психологічної думки на Полтавщині впродовж XVIII-ХХ століття, в основу якої були покладені обєктивні історичні умови наукового та суспільного життя в Україні й регіоні впродовж зазначених століть і загальні тенденції розвитку світової та вітчизняної психологічної науки: V Стан психології у Полтавському регіоні в умовах незалежності УкраїниПанівним щодо визначення парадигмального статусу психології є мультипарадигмальний та допарадигмальний підходи, які засвідчують відсутність єдиних, універсальних теорій і законів розвитку психологічної науки. На основі аналізу та узагальнення попередніх досліджень з питань змісту поняття наукової школи, її критеріїв та підходів до їх типології, виокремлюється особистісний підхід (у якому основна увага звернена на форму організації наукової діяльності і колективну творчу співпрацю, що координується керівником школи), пізнавальний (наукова школа характеризується певним стилем мислення і методичним апаратом), географічний підхід (територія появи та ареал поширення наукових ідей), етнопсихологічний (сукупність соціально-психологічних рис, що властиві нації в цілому або локальним етнографічним групам). Проведений аналіз поглядів щодо наукових шкіл дав підставу стверджувати, що психологічна школа це - група вчених-однодумців, які повязані ідейно та територіально, згуртовані навколо засновника визнаної наукової проблеми. Обґрунтовано методичну основу вивчення передумов становлення психологічних наукових шкіл і запропоновано методику оцінки результативності діяльності наукової школи у психології, яка на основі організаційних і функціональних критеріїв дозволяє визначити рівень сформованості, наявні здобутки та перспективи їх подальшого генезису. З метою визначення ролі вченого в процесі становлення і розвитку психологічних шкіл, на основі аналізу підходів до особистості та її структури у психології та історії, нами була розроблена методика „Історико-психологічний портрет вченого” як різновид біографічних і автобіографічних методів.Статті, опубліковані у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України Колодочка // Проблеми загальної та педагогічної психології. Колодочка // Педагогічний процес: т

Основний зміст роботиОсновний зміст дисертації висвітлено в таких публікаціях

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в аналізі історико-культурних передумов становлення Полтавської психологічної школи впродовж XVIII-ХХ століть.

1. Здійснений у дисертації аналіз методологічних основ історії психології показав неоднозначність поглядів науковців на дану проблему. Панівним щодо визначення парадигмального статусу психології є мультипарадигмальний та допарадигмальний підходи, які засвідчують відсутність єдиних, універсальних теорій і законів розвитку психологічної науки. Вищезазначені парадигмальні позиції спричиняють появу та еволюцію різноманітних наукових шкіл у психології. На основі аналізу та узагальнення попередніх досліджень з питань змісту поняття наукової школи, її критеріїв та підходів до їх типології, виокремлюється особистісний підхід (у якому основна увага звернена на форму організації наукової діяльності і колективну творчу співпрацю, що координується керівником школи), пізнавальний (наукова школа характеризується певним стилем мислення і методичним апаратом), географічний підхід (територія появи та ареал поширення наукових ідей), етнопсихологічний (сукупність соціально-психологічних рис, що властиві нації в цілому або локальним етнографічним групам). Проведений аналіз поглядів щодо наукових шкіл дав підставу стверджувати, що психологічна школа це - група вчених-однодумців, які повязані ідейно та територіально, згуртовані навколо засновника визнаної наукової проблеми. Запропоновано характеризувати психологічну наукову школу, спираючись на погляди дослідників щодо феномену наукової школи загалом і у психології зокрема, за такими критеріями: структурно-змістовними, формальними, географічними та етнопсихологічними.

2. Обґрунтовано методичну основу вивчення передумов становлення психологічних наукових шкіл і запропоновано методику оцінки результативності діяльності наукової школи у психології, яка на основі організаційних і функціональних критеріїв дозволяє визначити рівень сформованості, наявні здобутки та перспективи їх подальшого генезису. Дана методика може бути доповнена алгоритмом аналізу рівня сформованості та розвитку наукових шкіл у психології, який розроблений нами, базуючись на структурно-змістовних, формальних, географічних і етнопсихологічних ознаках наукової школи. З метою визначення ролі вченого в процесі становлення і розвитку психологічних шкіл, на основі аналізу підходів до особистості та її структури у психології та історії, нами була розроблена методика „Історико-психологічний портрет вченого” як різновид біографічних і автобіографічних методів.

3. Спираючись на трьохаспектний підхід до науки як соціальної, предметно-логічної та особистісно-психологічної системи, у дослідженні здійснено аналіз основних рис та історико-культурних факторів становлення психологічної школи у Полтавському регіоні. Упродовж досліджуваного періоду на Полтавщині відбувалося становлення та розвиток нових наукових галузей психологічної науки: психологія особистості, педагогічна та вікова психологія. На базі кафедри психології Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка організаційного оформлення набуває наукова школа „Психологія багатовимірної особистості”. Основними напрямками її досліджень є: теоретичні та прикладні проблеми психології особистості, педагогічної та вікової психології: розвиток мотивації та творчого мислення учнів, психологічний супровід профорієнтації, психологічні умови розвитку педагогічної рефлексії, особливості делінквентної поведінки, емпатія й атракція в системі „вчитель - учень”, мотивація суспільно-політичної активності молоді тощо.

Здобуття Україною незалежності сприяло якісно новому розвитку традиційних галузей психології в умовах їх внутрішньої диференціації та поглиблення теоретичних і прикладних аспектів дослідження.

4. Встановлено, що розвиток психологічної думки на Полтавщині впродовж XVIII-ХХ століть пройшов свою еволюцію через ряд етапів, які багато в чому співвідносяться із загальносвітовим процесом розвитку психології і тенденціями національної науки. У процесі дослідження було встановлено наступні етапи: І період - філософсько-літературний: 1) XVIII ст. - 1834 р.; 2) 1834 -1897 рр.; ІІ період - науково-психологічний: 3) 1897-1917 рр.; 4) 1917-1991 рр.; 5) 1991-2000 рр.

5. Дослідження історико-культурних передумов становлення Полтавської психологічної школи у XVIII-ХХ століттях дозволило виокремити наступні напрями психологічної думки та науки на Полтавщині: теологічний (П. Величковський), філософський (С. Кулябка, Г. Сковорода, Я. Козельський, П. Юркевич), літературний (І. Котляревський, М. Гоголь, Панас Мирний), мовознавчий (М. Максимович, О. Потебня) та власне науковий (В. Вернадський, О. Лазурський, О. Щербина, Г. Ващенко, А. Макаренко, Д. Ельконін, Д. Арановська-Дубовіс, В. Сухомлинський, Т. Гавакова, Л. Проколієнко, Ю. Гільбух, В. Моляко, В. Моргун).

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів становлення Полтавської психологічної школи. Відкритим залишається питання щодо розвитку психологічної думки на Полтавщині до XVIII ст., психологічний аналіз творів таких вихідців з Полтавщини, як М. Чурай, С. Величко, Г. Граб’янка, взаємовпливу наукових шкіл на розвиток психологічних ідей.