Основні причини зміни парадигми філософського мислення у XIX — початку XX століття. А. Шопенгауер як засновник некласичної філософії. Специфічні особливості вчення позитивізму О. Конта. Аналіз виникнення філософії згідно "природничого матеріалізму".
Аннотация к работе
Некласична філософія протиставила цим тезам філософської класики принципово інші: 1) Говорити про буття безвідносно до людського сприйняття й уявлення безглуздо; ми можемо судити лише про те, що ввійшло в контекст нашого сприйняття і знання; поза цим питання про буття залишається відкритим; 2) На перший план у людській психіці виходять чинники, які за своєю природою нерозумні або позарозумні; масштабами й силою дії вони перевершують розум; 3) Оскільки нерозумні чинники психіки потужніші, то розум нездатний їх опанувати; 4) Розум не лише не сприяє гармонізації людського життя, а іноді заважає цьому. Некласична філософія, зокрема, наважилася не протиставити людині чисті принципи, а прийняти людину такою, якою вона є у реальності, через це вона навіть у мовному відношенні постала більш простою, більш зрозумілою та стилістично більш різноманітною. Але пізнати людину засобами науки неможливо, оскільки кожна людина унікальна й неповторна, а наука пізнає через узагальнення або підведення явища під загальні закони. Кіркегора, людина не може себе реалізувати саме тому, що вона занурена у зовнішнє; життя на цій стадії нагадує нескінченну мандрівку по різних враженнях, жодне із яких, як і всі вони разом, не може принести людині життєвої повноти та задоволення: завжди чогось буде бракувати. Проте і тут внутрішнє чуття підказує людині неможливість її повної самореалізації, оскільки етичні норми є однаковими для всіх людей, а через це найважливіше для людини - її власна унікальність та неповторність так і залишаються нереалізованими.У XIX ст. відбулася фундаментальна переорієнтація європейської філософії, повязана із запровадженням парадигми (взірця, способу) некласичного філософування.
Вывод
У XIX ст. відбулася фундаментальна переорієнтація європейської філософії, повязана із запровадженням парадигми (взірця, способу) некласичного філософування.
Некласична філософія виводила на перший план реальності людської поведінки та позараціональні її чинники, звертала увагу на ті сторони людської життєдіяльності, які перебували поза увагою класики, але при тому вона інколи їх надмірно акцентувала.
Список литературы
філософський шопенгауер позитивізм матеріалізм
1. Алексеев Н.Н. Основы философии права. - СПБ: Лань, 2010. - 256с.
2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Бойченко М.І., Бузький М.П., Табачковський В.Г. Філософія: Підручник для студентів вищих закладів освіти. - Київ: Либідь, 2012. - 406с.
3. Бичко І.В. та ін. Історія філософії: Підручник для студентів вищих закладів освіти. - Київ: Либідь, 2012.
4. Бичко І.В., Бичко А.К., Бузький М.П. та ін. Філософія: Курс лекцій. - 2-е вид.- Київ: Либідь, 2012. - 574с.
5. Володимир Кондзьолка. Історія середньовічної філософії. - Львів: Світ, 2012.
6. Горський В.С. Історія української філософії: Курс лекцій.- Київ: Наукова думка, 2013. - 286с.
7. Гегель Г.В. Философия права: Пер. с нем. - М.: Мысль, 2012. - 524с.