Огляд життєвого та творчого шляху П. Кудрявцева, його роль у розвитку київської духовно-академічної традиції та релігійно-філософських процесах початку ХХ ст. Аналіз теоретичних і методологічних засад історико-філософської концепції П. Кудрявцева.
Аннотация к работе
Виокремлення та осмислення науково значущих здобутків київської духовно-академічної філософії потребує, передусім, систематичного та цілісного фахового аналізу творчості окремих її представників, а надто тих, чия спадщина ще й досі не була предметом спеціального дослідження. До кола мислителів, котрі заслуговують на повернення із забуття, належить і останній професор філософії у дореволюційній Київській духовній академії Петро Павлович Кудрявцев (1868 - 1940), чий доробок у царині історії філософії, релігійної філософії, літературознавства до сьогодні не знайшов належної оцінки. За останнє десятиліття відбулися суттєві зрушення у вивченні філософської спадщини Київської духовної академії (1819 - 1920), що увиразнюються у висвітленні специфіки духовно-академічної філософії, дослідженні спадщини окремих її представників, спробах узагальнити і систематизувати надбані знання з метою відтворення цілісної картини її становлення та розвитку. До тих філософів, чия спадщина ще досі залишається „terra incognita”, належить Петро Кудрявцев, одна із помітних і впливових постатей не лише в духовно-академічному середовищі, а й в освітянських, наукових, релігійно-філософських та церковних колах Києва та Росії першої третини ХХ ст. Кудрявцева та вивчення його праць виокремлено три головних складових творчості мислителя: історико-філософські студії, релігійно-філософська публіцистика і літературознавчі розвідки; доведено пріоритетність історико-філософських досліджень як напряму наукової діяльності мислителя;У першому розділі „Петро Кудрявцев: вчений, мислитель, педагог” зясовано стан наукової розробки теми, визначено теоретичне і методологічне підґрунтя та джерельну базу дослідження, відтворено віхи духовної біографії мислителя в контексті розвитку вітчизняної культури кінця ХІХ - поч. У першому підрозділі „Творчість Петра Кудрявцева як предмет наукового аналізу” автор доводить, що відсутність спеціальних досліджень творчої спадщини П. Кудрявцева у становленні і розвитку київської духовно-академічної філософії автором було опрацьовано праці попередників, наставників і колег Серед гострих тем, порушених київським мислителем, автор виокремлює такі: необхідність суспільно-політичного, культурного та церковного відродження Росії на принципі свободи особистості; значущість ролі інтелігенції у цьому процесі; небезпечний характер поширення у суспільстві революційних настроїв та позитивістично-матеріалістичного світогляду, повязаного, на думку мислителя, із девальвацією загальнолюдських християнських цінностей та ідеалів; зясування специфіки християнського підходу до наукової, культурної, суспільно-політичної діяльності; витлумачення у світлі християнських цінностей проблеми шлюбу, сімї, виховання та освіти; визначення місця філософії у духовно-академічному curriculumi. Кудрявцева містить доволі значущий і плідний досвід осмислення теоретико-методологічних проблем історико-філософського пізнання, автор присвячує його аналізу другий розділ дисертації „Теоретичні та методологічні проблеми історико-філософського пізнання у творчості Петра Кудрявцева”, зміст якого викладено у двох підрозділах.