Дослідження Таврійського товариства історії, археології та етнографії. Внесок Кримського науково-дослідного інституту в історико-етнографічні дослідження. Історико-етнографічне студії Державного палацу-музею тюрко-татарської культури в Бахчисараї.
Аннотация к работе
Ці наукові розвідки розуміються як повязані з вивченням етногенезу, культури та побуту народів, й не включають антропологічні дослідження. Це, насамперед, було повязано з унікальною етнічною розмаїтістю населення півострова, де проживало більш 30 етносів. Питання, повязані з їх вивченням, розробляли 4 місцевих і 2 столичних музеї, наукові товариства, спеціально створений Кримський науково-дослідний інститут. Актуальність дисертації підсилює те, що наукова спадщина в галузі кримознавства тих років тривалий час була невідомою широкому загалові дослідників у звязку з депортацією з Криму вірменів, болгар, греків, кримських татар, німців та репресіями, що торкнулися подвижників цих досліджень. Вернадського, яка виконувалася згідно з держбюджетною науково-дослідною темою “Проблеми соціально-політичної, етнічної та культурної історії України і Криму” (№ 0101U005419).У дисертації використано опубліковані статутні документи столичних наукових товариств, щорічні звіти Таврійського товариства історії, археології та етнографії й Кримського НДІ, яки сприяли відновленню окремих етапів роботи цих закладів. Тим більше, на такі дослідження було накладено табу в післявоєнний період у звязку з депортацією народів з Криму. Уперше в історіографії проблема вивчення наукової спадщини сходознавців Криму (у тому числі й етнографів) була піднята в працях Д. П. Урсу. На підставі польового матеріалу етнограф розробив окремі питання етнографії кримських татар (дитячі ігри, пісні, етимологія, етнографічна термінологія, тамги), караїмів і кримчаків (усна народна творчість), циган (етногенез й історія їхнього переселення на півострів). Найважливішим джерелом для вивчення історії етнографічних досліджень у Криму в 1920-ті рр. став його нарис “Археологическое и этнографическое изучение татар в Крыму” (1930 р.), де було виокремлено основні напрямки у вивченні цього етносу.