Становлення української етнографії як окремої наукової дисципліни. Загальне поняття про етнографію та етнографічне районування. Основоположні принципи історико-етнографічного поділу України та етапи формування історико-етнографічних регіонів держави.
Аннотация к работе
Історико-етнографічне районування України План Вступ Розділ 1. Поняття про етнографію та етнографічне районування Розділ 2. Загальні принципи історико-етнографічного поділу України Висновки Список використаних джерел та літератури ВСТУП Актуальність теми. Одна із найостанніх схем запропонована проф. В. Крулем [3], який виділяє 10 історико - етнографічних зон суцільної української етнічної території, а в їхніх межах - 18 історико-географічних країв (при цьому «дрібність» контурів цих одиниць значно вища у західних регіонах).У 1918 р. М. Сумцов видав у Харкові історико-етнографічне дослідження “Слобожане”, в якому висвітлив історичні умови появи нового великого українського краю Слобідської України, або Слобожанщини, описав характерні риси основних занять поселенців краю від ХVІІ і до ХХ ст. Широко відомою стала тритомова праця професора Чернівецького університету Г. К. Кожолянка “Етнографія Буковини”, що побачила світ окремими томами у 1999, 2002 і 2004 рр. Об’єктом дослідження є самі історико - етнографічні регіони, як невід’ємна складова української держави Предметом дослідження є поступальний розвиток історико - етнографічних областей України, їх взаємодія між собою на різних етапах свого існування в межах єдиного державного утворення. Чимало цікавих відомостей про українців залишили нам іноземні мандрівники, посли, купці, які подорожували Україною: Амвросій Контаріні, Гійом Л. де Боплан, П»єр Шевальє, Павло Алепський та ін. Вперше науково спростував ці погляди видатний чеський вчений-славіст Павел Йосеф Шафарик, який досліджував і українські старожитності, фольклор та літературу.