Історія формування синтаксичної термінології української мови, окреслення її періодизації та уточнення внеску мовознавців у її становлення. Динаміка окремих термінів в ономасіологічному та семасіологічному аспектах на підставі граматики та словників.
Аннотация к работе
Інститут української мови НАН України Історичний паспорт синтаксичного терміна: джерела формування в XVII пол. ХХ ст. Уперше до аналізу залучено низку українських та закордонних джерел, присвячених синтаксичній будові української мови, яку з ідеологічних причин досі не розглядали в контексті висвітлення історії синтаксичної термінології української мови. Таблиця 1 придатокъ (Партицький Львів 1873: 130), (Осадца Львів 1876: 171) придаток прикметниковий (Смаль-Стоцький Львів 1893: 136); (Попович Відень 1897: 85), (Курило Львів 1921: 7) додаток приложний (Шерстюк Полтава 1907: 6) опреділеніе (Огієнко Київ 1908: 58) додаток прикметниковий (Коцовський Львів 1912: 77), (Сімович Раштат 1918: 276), (Наконечний Харків 1928: 237), (Синявський Львів 1941: 183) слова обзначувальні (Нечуй-Левицький Київ 1914: 7) обзначувальні частки речення (Нечуй-Левицький Київ 1914: 4) пояснення прикметникове (Огієнко Жовква 1935: 48) атрибут (Огієнко Жовква 1935: 48) узгоджені прикметники, числівники, займенники, дієприкметники (Каганович Київ 1935: 10) означення (Грам. терм. Могильницького [4], О.М. Огоновського [35], М. Осадці [36], О.О. Партицького [38], С.Й. Смаль-Стоцького та Т. Гартнера [44], Г. Шашкевича [51]. [Там само: 132, 133].