Дослідження динаміки процесу історичного становлення соціальної і правової рівності між чоловіками та жінками в політичній, державній та самоврядній сфері від минувшини до сьогодення. Періодизація еволюції української моделі гендерного паритету.
Аннотация к работе
У цих суспільствах жінка, дочка, дружина та мати завжди перебували під опікою чоловіка і були позбавлені правоздатності. У давньоруських словян ніколи не було спільного майна подружжя, ще з давніх язичницьких часів майно дружини включалося в загальній сімейній власності, у володінні якою дружина брала участь нарівних сукупно з чоловіком і дітьми [4, с. Жінки, особливо дружини, вдови, дочки та сестри князів мали вагомий вплив у публічній сфері. Таким чином, проаналізувавши узгодженість прав і обовязків чоловіків та жінок в середньовічної Русі (IX - XIV ст.), слід відмітити: по-перше, присутність гендерної рівності: а) на побутовому рівні та у сімї між подружжям; б) у цивільно-правових відносинах при заключенні договорів та відшкодуванні збитків; в) у всіх видах господарської діяльності особливо у середовищі вищих верств населення на загально-державному рівні; г) жінки та чоловіки, як представники одних верств населення, користувалися однаковим судово-правовим захистом. Можливість здійснення цих прав жінками забезпечується наданням жінці рівного з чоловіками права на працю, оплату за працю, відпочинок, соціальне страхування та освіту, державною охороною інтересів матері та дитини, наданням жінці при вагітності відпусток зі збереженням утримання, широкою низкою пологових будинків, дитячих яслів та садочків» [24, с.