Філософський аналіз ритму як засобу комунікації з минулим, динамічної форми упорядкування історичного знання й елемента репрезентації минулого в історичних текстах. Функції ритмічних компонентів метафоричної і буквалістської мов історичного дискурсу.
Аннотация к работе
Рюзена та ін., результатом яких постало загальне прийняття того факту, що історія не має власної мови і отже, є необхідність переключення філософського інтересу з питань істинності пізнання минулого - на прагматичні аспекти комунікації з минулим. Постмодерністська філософія історії констатувала невизначеність меж між "історією" і "фікцією", а також завідому "непрозорість" мови, що репрезентує, і це скомпрометувало, на її думку, будь-яку спекулятивну чи позитивістську орієнтацію. Необхідність рішення цих проблем у позитивному сенсі з використанням потенціалу міждисциплінарних методик складає опозицію текстуально-комбінаторному підходу до історії, але не зменшує інтересу до проблем епістемології, які неможливо розглянути без теоретизування, що використовує лише філософської ідеї. Ступінь наукової розробленості проблеми можна оцінити, лише підкреслюючи полівалентний характер співвідношення понять "історія" і "ритм". У традиційному ракурсі, який є спадщиною метафізики історії, мислення ритмічності Історії відсилає до схем нормативної періодизації, які базуються на філософських позиціях, згідно яким історія in toto мислиться як "всесвітня" чи "глобальна".У першому розділі Конотації поняття ритмічності історії показано, що досягненням метафізики історії стало поняття ритму як діалектичної єдності змістовних моментів історичного буття. Виходячи з цього положення, робиться висновок про необхідність відмовлення від зводу уявлень щодо "ритму історичного процесу" і переходу до рішення проблеми в термінах множинності, які дозволяють вести мову про ритми, процеси, історії, тобто про сферу "історичної ритміки". Тим самим погляд на історію як на результат інтерференції її закономірностей і випадкових людських дій не змінив точки зору на історичний ритм, який ототожнюється з метром, внаслідок чого принципом включення ритму в часові структури залишалася повторюваність. У платонівській схемі ритм виконує функцію співвідношення між ідеями і речами, за яким річ виробляється відповідно до ідеальної структури, визначеної метрикою ідеї, і вслід чого будь-який креативний процес розуміється як виконання ритмічної відповідності мері. Звертання до непонятійної "природи" ритму з акцентом на його несубстанціальность в контексті сучасної філософії історії, яка орієнтована на структуралістський, естетичний і прагматичний підхід до дослідження минулого, дозволяє переосмислити історичні концепції, структури і схеми періодизації як варіативні моделі ритмічних єдностей.
План
Основний зміст дисертації
Список литературы
1. Шильман М.Е. Абстракции в хронологии и периодизации истории // "Філософські перипетії". Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна, серія "Філософія", №486"2000. - С.139-142.
2. Шильман М.Е. Опыт статистического анализа параметров и эволюции сложных исторических систем // "Філософські перипетії". Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, серія "Філософія", №487"2000. - С.73-82.
3. Шильман М.Е. Такты истории как элементы структуры исторических процессов // "Філософські перипетії". Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, серія "Філософія", №509"2001. - С.235-237.
4. Шильман М.Е. Циклические особенности политической истории автономных государственных структур // "Філософські перипетії". Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, серія "Філософія", №531"2001. - С.141-149.
5. Шильман М.Е. Событие и исторический факт: попытка разведения понятий // "Філософські перипетії". Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, серія "Філософія", №561"2002. - С.102-107.
6. Шильман М.Е. "Идея прошлого" в философии Канта // "Філософські перипетії". Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна, серія "Філософія", №654"2005. - С. 212-217.
7. Шильман М.Е. Такты истории. - Харьков: Изд-во ХГАДТУ, 1998. - 187 с.
8. Шильман М.Е. Тактовая модель темпоральной организации мировой истории // Циклы. Материалы 3-й Международной конференции. Ч.1. - Ставрополь, 2001. - С. 96-99.
9. Шильман М.Е. Свобода или история // Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії. Матеріали Х Харківських міжнародних Сковородинівських читань. Ч.1. - Харків, 2003. - С.232-235.
10. Шильман М.Е. Абсурдность метода // Материалы XI Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых "Ломоносов". Т.2. - М., 2004. - С.490-492.
11. Shilman M. The Statistical Evidence for the Global Rhythm of Political Centralization // Иерархия и власть в истории цивилизаций.3-я Международная конференция. Тезисы докладов. - М., 2004. - С. 202.
12. Шильман М.Е. Перспективы анализа исторической ритмики // Философия и будущее цивилизации. Тезисы докладов и выступлений IV Российского философского конгресса. Т.3. - М., 2005. - С.235.