Реконструкція процесу професіоналізації та інституціоналізації історичної науки в Україні у європейському порівнянні. Особливості виникнення корпоративних фахових органів історичної науки та засобів наукової комунікації у контексті специфічної ситуації.
Аннотация к работе
Це не утвердження методологічного релятивізму, який, на нашу думку, переважає сьогодні у більшості представників фахової корпорації, а переконання у тому, що будь-який пошук нового у змісті знань та пізнавальній процедурі повинен ґрунтуватися на переконанні, що “немає нічого раз і назавжди досягнутого ні для людини, ні для людства: будь-який продукт культури, який вважався непохитним, переосмислюється в історії… це означає: що не існує ніякого універсального надісторичного методу наукового пізнання, він, як і конкретний зміст знання, зумовлений історично”. Предметом дослідження виступають праці вітчизняних істориків, філософів, соціологів з теоретико-методологічних проблем історії та історичного пізнання. Оскільки ми виходимо із основного положення, що вироблення теоретико-пізнавальних парадигм відбувалося в конкретних умовах функціонування історичної науки, то предметом дослідження стали також процеси професіоналізації та інституціоналізації історичної освіти та науки в Україні (виникнення і діяльність академічних та корпоративних органів, засобів внутрішньонаукової комунікації, міжнародна кооперація представників фаху наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.). Це відмежовує класичний історизм від історизму епохи Просвітництва другої половини XVIII ст. та історизму ХХ ст., в якому відбулася ґрунтовна переорієнтація на соціально-орієнтовані інтерпретаційні схеми, розробку понятійного апарату історичної науки та ін. Враховуючи цю легітимаційну функцію історичної науки, яку історична наука в Україні ХІХ - початку ХХ ст. не могла виконувати в повному обсязі за відсутності субєкта легітимації (держави), ми вважаємо за доцільне вживати щодо цього періоду термін “історична наука в Україні”.В умовах утвердження марксистсько-ленінської теорії та методології історії і войовничої вульгарної диктаторської ідеології теоретичні дискусії кінця ХІХ - початку ХХ ст., у ході яких відбулося становлення в Росії методології історії на ґрунті плюралізму теоретичних основ і методів, розглядалися як внутрішня криза історичної науки, яка була спричинена соціальними факторами. Одним із найважливіших тематичних комплексів є проблема “історизму”, який у ХІХ ст. виступав світоглядно-тлумачною парадигмою, визначав теоретичні засади історичної науки і охоплював всі домінуючі філософсько-історичні системи (ідеалізм, позитивізм, марксизм). Інтерпретація історизму в історичній думці радянської доби була спотворена домінуванням відомого “ленінського принципу історизму”, створеного із суміші амбіційного “марксистського розуміння історії” й натуралістичної позитивістської методології історії, який обґрунтовував детермінізм історичного матеріалізму й висував перед історичною наукою вимогу формування прогнозів майбутнього на основі виявлення історичних закономірностей. Виявлення факторів впливу німецької філософії історії, історичної школи та моделі інституціоналізації історичної науки на європейські історіографії, на нашу думку, є недостатнім для того, щоб поширювати всі складові німецького історизму в якості наукової парадигми на весь розвиток історичної науки в Росії та в Україні у ХІХ столітті. Попри численні розбіжності в розумінні історизму, які спостерігаються в сучасній історіографії та суміжних гуманітарних дисциплінах, можна вважати усталеним тлумачення цього феномену з двох висхідних позицій: “Історизм (І)” як духовно-культурний рух ХІХ ст. та “Історизм (ІІ)” як вид і спосіб історичної думки, що сприяв академічному становленню історичної науки, центральною категорією пізнання якої було “розуміння”.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Список литературы
монографії
Історична думка в Україні ХІХ - початку ХХ століття. К.:Академія, 1997. - 175 с. (11,2 д.а.)
Рецензії: Christian Harde // Jahrbucher fur Geschichte Osteuropas. Bd.46. 1998. Heft 3. S.459; Thomas M. Bohn // Osterreichische Osthefte. Jahrgang 41. 1999. Heft 1. S.163-164; Сергій Біленький. Історія як академічний проект // Український гуманітарний огляд. Вип. 1. 1999. С.24-33.
Історична наука в Україні епохи класичного історизму (ХІХ - початок ХХ століття). К.:ВПЦ “Київський університет”, 2005. - 378 с. (23,0 д.а.) статті
Київський університет у спогадах сучасників (1834-1917) // 150 років розвитку історичної науки в Київському університеті. К., 1993. С.22-26. (0,3 д.а.)
Історія // Київський університет імені Тараса Шевченка. Сторінки історії і сьогодення. К., 1994. С.96-108 (у співавторстві зі А.Г.Слюсаренко, авторський обсяг 0,5 д.а)
Парадигми історичної думки у ХХ столітті // Політична думка. 1997. № 4. С.153-169. (1,0 д.а.)
Універсально-історична концепція М.М. Луніна // Вісник Київського університету. Історія. Вип. 36. 1997. С.12-22. (0,5 д.а.)
Богдан Кістяківський і історична наука // Київська старовина. 1997. № 1/2. С. 28-39. (1,0 д.а.)
Давня історія словян в історичній концепції М. Петрова // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Історія. Вип. 37. 1998. С. 68-73. (0,5 д.а.)
Міжнародні звязки істориків України у другій половині ХІХ століття // Вісник Київського національного університету. Історія. 1998. Вип. 38. С.3-9. (0,5 д.а.)
Професорська корпорація Київського університету в ХІХ - на початку ХХ століття: спроба створення колективного портрету // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. Вип. 46. 2000. С. 5-10. (0,5 д.а.)
Становлення професорської корпорації в Харківському університеті на початку ХІХ століття // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. Вип. 47. 2000. С. 59-62. (0,5 д.а.)
Теоретичні новації у вітчизняній історіографії другої половини ХІХ століття // Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська Академія”. Т.18. Історичні науки. 2000. С.63-69. (0,7 д.а.)
Участь істориків України в міжнародній методологічній дискусії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття // Український історичний збірник-2000. К.: Інститут історії України НАН України, 2000. С. 203-219. (1,0 д.а.)
Становлення історичної науки в Україні у першій половині ХІХ століття // Наукові записки Києво-Могилянської Академії. Історичні науки. Т. 19. 2001. С. 53-58. (0,7 др.арк.)
Михайло Драгоманов - історик і громадський діяч // Історичний календар. 2001. К.,2001. С.349-351. (0,5 д.а.)
Die Entstehung der Professorenkorporation an der Universitat Kiev (1834-1917) // Jahrbuch fur Universitatsgeschichte. Bd. 4 (2001). S.146-160. (1,0 д. а.). (Німецькою мовою)
Hochschullehrer und Studenten aus der Ukraine in deutschen Universitaten am Ende des 19. und Anfang des 20. Jahrhunderts// Hartmut Rudiger Peter (Hrsg.). „Schnorrer, Verschworer, Bombenwerfer?“ Studenten aus dem Russischen Reich an deutschen Universitaten vor dem 1. Weltkrieg, Frankfurt/Main-Berlin-Bern u.a., 2001. S.143-153. (1,0 д. а.). (Німецькою мовою)
У пошуках утраченої правди: теоретичні дискусії в сучасній українській історіографії // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. Вип. 63-64. 2002. С. (0,5 д. а.)
Українська історіографія в міжнародному порівнянні (спільний українсько-німецький проект) // Соціум. Альманах соціальної історії. Вип. 1. К., 2002. С. 245-247 (у співавторстві з Г. Хаусманном, авторський обсяг 0,5 д.а.)
Соціальна історія в Україні: витоки і традиції світоглядно-інтерпретаційної парадигми (ХІХ - початок ХХ ст.) // Історія та історіографія в Європі. Вип. 1-2. 2003. С. 81-93 (1,0 д.а.)
Інтернаціональна наука і національна культура: Європейські університети й академічне співтовариство в оцінках вчених Київського університету (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) // Київська старовина. 2003. № 1. С. 65-73. (1,0 д.а.)
“Von der Isolation zur Integration”. Deutsche Universitaten und die Universitatsgemeinschaft in Berichten von Gelehrten der Kiever Universitat in der zweiten Halfte des 19. bis zum Beginn des 20. Jahrhunderts // Hartmut Rudiger Peter, Natalia Tikhonov (Hrsg.) Universitaten als Brucken in Europa. Frankfurt/Main-Berlin-Bern u.a., 2003. S.299-310. (1,0 д.а.). (Німецькою мовою).
Вчені Київського університету в німецьких університетах (ХІХ - початок ХХ ст.) // Етнічна історія народів Європи. Вип. 16: Німці в етнокультурному просторі України. К., 2004. С.148-152. (0,5 д.а.)
“Відродження історизму?” Теоретичні проблеми історичної науки ХІХ ст. в сучасній зарубіжній історіографії // Історія та історіографія в Європі. Вип. 3. 2004. С. 116-136. (2,0 д.а.)
Історична семантологія в німецькій традиції соціальної історії // Р. Козеллек. Минуле майбутнє: Про семантику історичного часу. К.: Дух і літера, 2005. С. 7-14 (0,5 д.а.)