Визначення мистецтвознавчих, філософських, літературознавчих, психологічних витоків російського формалізму. Вивчення основних етапів становлення російської формальної школи з їх екстраполяцією на філософсько-естетичний контекст 1910–1930-х років.
Аннотация к работе
У звязку з цим реконструкція історичної динаміки естетичних ідей у російському формалізмі дозволяє розгорнути і сприйняти той стиль мислення, який, з одного боку, виключає рецидиви догматизму в репрезентації власних думок, з іншої - захищає нас від войовничої нетерпимості, спрощеного підходу до інших, нестандартних поглядів і теорій. Звертаючись до вивчення складного шляху російського формалізму ми свідомі розуміння того, що формалізм як прийом у мистецтві існував задовго до виникнення лінгвістичної школи В.Шкловського, що його теорія, підхоплена іншими формалістами - Ю.Тиняновим, Б.Ейхенбаумом, Р.Якобсоном, грунтувалася на мистецтвознавчих, філософських, літературознавчих, психологічних засадах європейської та російської науки. К.Малевич, засновник супрематизму, був по суті формалістом, коли своє «безпредметне» мистецтво обґрунтовував пріоритетом форми та теорією «чистої форми». В.Кандинський у своєму трактаті «Про духовне в мистецтві» також писав про необхідність нових форм, що несуть людям гармонію і єднання з космосом. На актуальність нашого дослідження вказує і той факт, що в Україні практично відсутні праці, присвячені російському формалізму, хоча в період становлення формальної школи в Росії Україна перебувала з нею в єдиному культурному просторі і не могла не відчувати впливу ідей російського формалізму. Ерліх (автор книги «Російський формалізм: історія і теорія», що зазнала декілька видань, де автор зауважує три обовязкові аспекти дослідження формалізму в культурно-історичному контексті: появу структурного аналізу в науці про літературу, рух модернізму в мистецтві і кризу теорії пізнання на рубежі століть), як М.М.Бахтін (автор праці «Формальний метод в літературознавстві», в якій формалізм розглядається за основними напрямами його становлення, як конкретне історичне явище, обумовлене особливістю розвитку науки в Росії, впливом європейського мистецтвознавства, безпосереднім звязком з футуризмом).Але при більш ретельному вивченні походження російського формалізму в контексті загальної методологічної кризи, закономірним є висновок про те, що це була цілком самостійна школа, заснована на власних ідеях, концепціях і принципах. Розрізнено суттєве значення для естетики загалом і для формалізму зокрема ідей цілої низки філософів, починаючи з Аристотеля, який стверджував, що художня дія має прагнути не реальної, а інтенціональної правдоподібності. «Літературознавчі витоки російського формалізму» - розкривається звязок західноєвропейської літературної теорії з російським формалізмом, вплив попередніх літературних шкіл і напрямів Росії на формальний метод. Найміцнішим ланцюжком, що здійснював звязок психологізму з формалізмом, були факти, що свідчили про звязок фундаторів російського формалізму з діяльністю психологічних товариств у Європі і Росії. Загалом ми поділяємо точку зору Ханзен-Льове, але водночас пропонуємо власний погляд на періодизацію динаміки ідей російського формалізму: перший етап - становлення московського та петербурзького лінгвістичних обєднань, коли формальної школи ще не було, але були заявлені основні ідеї формалізму - «осторонення», «конструктивний принцип», «мистецтво як прийом», «деформація», тощо;Доведено, що у формалізмі закладалися основи того, що сьогодні в дослідницькій літературі визначається як «візуальний поворот» в культурі і теорії, - «візуальна мова», від якої виникла особлива, формалістична мова живопису, кіно, літератури. Умовами виникнення російського формалізму були: зміна світоглядної та наукової парадигми на межі ХІХ - ХХ століть; народження нових художніх практик авангарду; невдоволеність традиційними методами літературної науки та естетики; зміна потенціалу європейської та російської філософії; творення нової держави і нової ідеології; культурний космополітизм, який мав вплив на становище російської естетики; причетність російських теоретиків формалізму до різноманітних культурних традицій і шкіл; інтелектуальний обмін, повязаний з перетином національних кордонів і міжкультурних, світоглядних рубежів. Формальна теорія в Росії була логічним продовженням ідей як російської, так і західноєвропейської філософської думки, мала значний вплив на європейський структуралізм і Нову критику, що дає нам підстави розглядати її саме в контексті розвитку світової естетичної теорії. Логіка формалізму визначається не тільки поступальним наростанням або згасанням «правил» методу (формалізм - структуралізм - постструктуралізм), але і спробами визначити в глибині самої форми істотне змістовне вимірювання, переходом від аналітики естетичної форми до психоаналізу, соціальної теорії; логіка формалізму розвивалася також від аналізу форми (через зміщення акцентів, конструктивні способи оформлення матеріалу, через відхід від схематики структуралізму) до виявлення якоїсь іншої суті, до якогось Іншого, до аналітики способів і значення цього Іншого; У дослідженні визначено, що однією з головних причин розпаду російської формальної школи є намагання розширити сферу їх досліджень, постійна рефле