Основні причини ускладнення основ іншомовних слів. Аналіз їхніх наслідків, починаючи з ХІV ст. і до наших днів. Перерозподіл основ питомих слів. Розмежування типів ускладнення залежно від характеру виділюваної в іноземних словах кореневої морфеми.
Аннотация к работе
Серед основних процесів історичних змін у співвідношенні між морфемами основи розрізняються опрощення, перерозподіл й ускладнення. Кожен із цих процесів відіграє важливу роль у розвитку словотвірної системи української мови: завдяки опрощенню в українській мові зявляються нові кореневі морфеми й зникають непродуктивні та нерегулярні афікси; перерозподіл зумовлює формування похідних (вторинних) афіксів і твірних основ нової структури, а на їхній основі - виникнення нових словотвірних моделей та типів; ускладнення сприяє засвоєнню українською мовою іншомовних морфемних ресурсів. Необхідність уточнення теорії історичних змін структури слова, а саме процесів ускладнення й перерозподілу основ, дослідження їхніх виявів та взаємозвязку в основах слів української мови, зокрема іншомовних, а також відсутність у вітчизняному мовознавстві монографічних робіт, присвячених цим процесам в основах іншомовної лексики, і зумовлює актуальність реферованої праці. на основі аналізу іншомовних одиниць із трансформованою через ускладнення морфемною будовою зясувати співвідношення подільного й похідного характеру основ таких одиниць; на цій основі зробити висновок про сутність процесу ускладнення основ; на підставі аналізу запозичень, основи яких виявляють неоднаковий ступінь подільності, установити характер їхнього ускладнення (повне та неповне);Теоретичні засади дослідження динаміки морфемної будови слова" - присвячено висвітленню історії дослідження питання історичних змін у морфемній будові слова у східнословянському мовознавстві, починаючи з першої половини ХІХ ст., а також окресленню суперечливих питань теорії динаміки структури слова. У процесі освоєння відбувається ускладнення їхніх основ - із кореневих слів вони перетворюються в слова з подільною основою. Для словотвірних пар з іншомовними компонентами виявлено такі типи мотиваційних відношень: 1) похідним із двох запозичень є структурно й семантично складніше; подільності шляхом ускладнення набуває основа похідного, часом - і твірного (дискомфорт <комфорт, кегельбан <кегля, бібльдрук <Біблія, друкувати); 2) за структурної рівнозначності похідним є складніше за значенням або стилістично забарвлене; подільності набувають основи і похідного, і твірного (рецензент <рецензувати, футурист <футуризм, крематорій <кремація, режисура <режисер, агресивний <агресія, актура <актор); 3) за семантичної та структурної рівнозначності статус похідного й твірного в словотвірній парі з іншомовними компонентами визначається на основі типових мотиваційних відношень питомих слів української мови; подільності набувають основи і похідного, і твірного (капітуляція <капітулювати, пропаганда <пропагувати, публікація <публікувати, пор. читання <читати). Запозичення, основи яких містять унікальний корінь та афікс, виділення якого підтримано повною подільністю одноструктурних іншомовних слів (страбізм, остракізм, пароксизм; реванш, революція, реабілітація), або які містять один із компонентів, що осмислюється опосередковано, через виділення його в етимологічних композитах з повною подільністю (айсберг - айс-ревю, айсинг; мальпост - постпакет, пакунок; чайнворд - кросворд, кросинг, кросбридинг), зазнають на фоні останніх неповного ускладнення (тяжіння до ускладнення). У підрозділі 2.3.1 "Перебіг і наслідки ускладнення основ слів іншомовного походження внаслідок їхньої асиміляції до афіксальних або кореневих морфем української мови" - на основі аналізу 475 лексем зясовуються види процесу ускладнення основ в українській мові, зумовлені асиміляцією за афіксами й коренями.Запропоновано розрізнення типів ускладнення залежно від ступеня подільності основ запозичень і характеру їхнього кореня - або за зіставлення їх зі спільнокореневими (корінь повторюваний), або з одноструктурними (корінь унікальний) одиницями. Неповне ускладнення виявляється в основах, які вичленовують унікальний корінь і регулярний афікс (повторюваний в інших словах із регулярним коренем) або тяжіють до виділення одного з компонентів структури через осмислення його в словах із повною подільністю. Основними видами ускладнення асимілятивного характеру визначено: 1) ускладнення внаслідок асиміляції до флексій іменників та субстантивних прикметників української мови; 2) ускладнення внаслідок асиміляції до суфіксів прислівників та іменників української мови; 3) ускладнення внаслідок асиміляції до коренів української мови. Друга причина ускладнення - запозичення спільнокореневих й одноструктурних іншомовних слів і встановлення між ними семантико-словотвірних звязків (у тому числі й зі словотвірно освоєними іншомовними словами) - сприяє освоєнню українською мовою не лише іншомовних афіксів та афіксоїдів, але й виділенню кореневих морфем у складі етимологічних композитів та асемантичних елементів структури слова. Умовами такого ускладнення є: 1) для етимологічних композитів - наявність в українській мові спільнокореневих запозичень простої структури, а також етимологічних композитів із осмислю