Європейські традиції запровадження ступеневої освіти у вищих навчальних закладах. Сучасні тенденції розвитку освіти та їх системоутворюючий вплив на реформування системи України. Введення терміну "бакалавр" у розумінні академічного звання в університеті.
Аннотация к работе
Актуальність теми: полягає в тому, що для розуміння що таке ступенева освіта взагалі потрібно глибше зануритись в її саму історію, з чого починалось становлення ступневої освіти і яким чином саме на становлення впливають Європейські традиції запровадження ступеневої освіти. Мета роботи: полягає у формуванні цілісного уявлення про ступеневу освіту загалом та розкрити питання про історичний аспект її формування.Складалися із двох ступенів: тривіум (граматика, риторика, діалектика) і квадрівіум (арифметика, геометрія, астрономія, музика) студентам присвоювали ступінь "бакалавр" (з латинської baccalaureus, baccalaurieus - старший студент). У XV ст. бакалаврами називали студентів, які витримали перший іспит, необхідний для досягнення вищих наукових ступенів - ліценціата, магістра або доктора. Проте згодом, поняття "бакалавр" стало повсюдно означати перший ступінь, який отримують після закінчення курсу основ наук на богословському, юридичному, медичному й інших факультетах. Магістр (від латинської magister-учитель, викладач, начальник) - це ступінь, який надавався у західноєвропейських університетах старшим студентам, які успішно засвоїли арифметику, геометрію, астрономію, теорію музики (так званий квадрівіум) на факультеті "вільних мистецтв" ("магістр мистецтв"). Згодом, ступінь "магістр" присвоювали випускникам філософських факультетів, а в XIX ст. він був витіснений ступенем "доктор філософії".Продовжуючи кращі традиції батькової та візантійської шкіл, Ярослав Мудрий 1037 р. створює при Софії Київській школу нового типу з бібліотекою, великою кількістю перекладачів і переписувачів книг, де свого подальшого розвитку набула не тільки освіта, а й примножувались наукові знання, а пізніше - вітчизняні оригінальні наукові досліди. Вітчизняні та зарубіжні джерела, що дійшли до нас із часів Київської Русі, свідчать про високий рівень навчання в княжих вищих школах що, на думку фахівців, дає всі підстави називати їх давньоруськими університетами, які до того ж і виникли значно раніше, ніж вищі навчальні заклади в Європі. І з XIII ст. поширюється тенденція здобувати освіту за кордоном, де українські юнаки-мандрівники стають студентами, а згодом і професорами університетів. Це, по суті, була перша вища школа нового типу в українських землях, що згодом дістала назву академії (з 1583 p.). Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в період радикальних світоглядних і суспільно-політичних змін, народно-визвольної боротьби, формування національної церкви й держави.Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі. Стратегічні напрямки розвитку вищої освіти визначені Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про вищу освіту", Національною доктриною розвитку освіти, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України. Сучасні загальноцивілізаційні тенденції розвитку роблять системоутворюючий вплив на реформування системи освіти України, яке передбачає: • перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямком відповідно до її здібностей, та забезпечити її мобільність на ринку праці; Вища освіта покликана виховувати громадянина держави Україна, гармонійно розвинену особистість, для якої потреба у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави; Даним документом регламентуються нові вимоги до освіти і професійної підготовки фахівців у вищому навчальному закладі, що обумовлені ідеями і принципами ступеневої освіти в Україні.Нині майже у всіх західноєвропейських вищих навчальних закладах функціонують багатоступеневі системи підготовки спеціалістів (бакалаврат - магістратура - докторантура). Участь вищої освіти України в Болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів якості.
План
План
Вступ
1. Європейські традиції запровадження ступеневої освіти у вищих навчальних закладах
2. Історія ступеневої вищої освіти в Україні
3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Нині майже у всіх західноєвропейських вищих навчальних закладах функціонують багатоступеневі системи підготовки спеціалістів (бакалаврат - магістратура - докторантура). Одним із ключових аспектів реформування сучасної вітчизняної вищої освіти є також перехід до ступеневої системи освіти. Тим більше, що це відповідає основним принципам Болонського процесу, учасниками якого сьогодні є 45 європейських країн, зокрема й Україна. Участь вищої освіти України в Болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів якості. Орієнтація на Болонський процес не повинна призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Ключова позиція реформування: Болонські вимоги - це не уніфікація вищої освіти в Європі, а широкий доступ до багатоманітності освітніх і культурних надбань різних країн.
Отже, навіть стислий історичний екскурс свідчить, що перехід до ступеневої системи освіти в процесі реформування вищої освітньої системи в Україні - це відродження традицій і здобутків вітчизняної системи вищої школи, що складалися віками. Адже практика ступеневої освіти в Україні знана із середньовіччя.
2. Болонська декларація: Досвід впровадження в навчальний процес, проблеми та шляхи вирішення: Доп. Учасників: 63 Наук.-прак. Конф. наук.-педаг. Працівників, аспірантів та структурних підрозділів НТУ. -К.: НТУ, 2007.- 57с.
3. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посіб./ За редакцією В.Г. Кременя. Автор. кол.: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І.Бабін.- Тернопіль, 2004. - 984 с.
4. Дмитриченко М.Ф., Хорошун Б.І., Язвінська О.М., Данчук В.Д. Вища освіта і Болонський процес: Навч. посіб. Для студентів вищих навчальних закладів. - К.,2006.- 440 с.
5. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Укладачі: М.М. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Левківський, Ю.В. Сухарніков //Освіта України. - 2004. - № 60-61 - 10 серп.
6. Нечаєв В., Шаронова С. Болонський процес: міфи, ілюзії, реалії // Вища школа. - 2005.- №1. - с. 56-65.
7. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріли 2003-2004 рр.) / За ред. В.Г. Кременя, авт. код.: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабін. - Київ-Тернопіль, 2004. - 147с. (www.tspu.edu.ua/htm)
8. Сірополко С. Історія освіти в Україні / Підготував Ю.Вільчнський. 2-ге вид.- К., 2001.- 664 с.
9. Хорошун Б.І.,Язвінська О.М., Вища освіта і Болонський процес: Робоча програма та методичні вказівки до організації самостійної роботи для студентів і магістрів всіх спеціальностей. - К.:НТУ.2004. - 104 с.
10. Хорошун Б.І.,Язвінська О.М., Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. для студ. вищ. Нвч. Зак: В 2-х т. - НТУ, 2007
11. Язвінська О.М. Степенева освіта в Україні - відродження традицій // Науковий світ. - 2006. - №8. - с.2-3, 10-11.
12. Язвінська О.М. Історвя ступеневої системи вищої освіти в Україні // Часопис української історії: Зб. Наук. Статей. - Вип.6. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка,2006
13. Язвінська О.М. Вища освіта і Болонський процес: Опорний конспект лекцій для студентів, магістрів і аспірантів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання. - К.:НТУ, 2007, - 96 с.