Історичні погляди Олександра Грушевського - Автореферат

Розвиток української історичної науки на сучасному етапі позначений відродженням давніх традицій, основа яких була закладена в кінці ХІХ - на початку ХХ ст., застосуванням нових підходів і методів до вивчення актуальних проблем минулого. За роки незалежності України проблематика і методика історичних досліджень зазнали позитивних зрушень. Демократизація суспільства, яка характеризується утвердженням свободи наукових пошуків і подоланням партійно-класового підходу до вивчення минулого, дозволила вітчизняним вченим правдиво й обєктивно відтворювати історичні події, життя і творчість відомих осіб. На сьогодні немає ґрунтовних праць узагальнюючого характеру, у яких би було здійснене спеціальне, комплексне дослідження історичних поглядів О. Грушевського. Мета дисертації: полягає у комплексному і всебічному аналізі історичного доробку і практичної діяльності вченого, дослідженні його поглядів на події та явища минулого українського народу.Грушевського, висвітлюють його життєвий шлях, а також проаналізовано основні етапи наукової розробки теми дослідження. Таким чином, слід зазначити, що перші публікації про вченого та його наукову діяльність, хоча і не відзначалися глибоким аналізом, але містять цінні відомості, які необхідні для дослідження. Грушевського, його вклад у розвиток вітчизняної історичної науки містяться у працях представників української “зарубіжної” історіографії. Матяш: “Перший голова Бібліотечно-архівного відділу (до 120-ліття від дня народження О.С.Грушевського)”, “Він ніколи не був ні шовіністом, ні націоналістом, а тільки українцем… . Грушевського як історика” показано велику роль родинного оточення, інтелектуальної атмосфери та духовних джерел у формуванні світогляду О. Грушевського.Джерельна база, яку складають документи Центрального державного історичного архіву України в м. Вчений викладав у Новоросійському, Московському, Петербурзькому та Київському університетах, працював у Історичному товаристві Нестора-Літописця, УНТ та ін. Грушевський був одним з ініціаторів створення Українського народного університету, Української національної бібліотеки, Українського національного архіву та Волинської архівної комісії. Грушевського про Українську національну бібліотеку передбачав створення великої книгозбірні вітчизняної і світової літератури, як показника високого культурного рівня українського народу. Грушевського про відстоювання державної незалежності, територіальної цілісності та культурної самобутності, відіграли важливу роль у пробудженні національної свідомості українського народу.Грушевського // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Грушевського // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОсновний зміст та висновки дисертації викладені у публікаціях

У результаті проведеного дослідження зроблені такі висновки: 1. Зясовано стан наукової розробки проблеми та виявлено основні види комплексу джерел, використаних під час роботи над дисертацією. Аналіз наукової літератури показав, що історичні погляди О. Грушевського не були предметом окремого дослідження. Джерельна база, яку складають документи Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (фонд 1235 “Грушевські - історики, лінгвісти (1830 - 1958 рр.)”), Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (фонд I “Літературні матеріали”, фонд Х “Архів ВУАН”, фонд XII “Модзалевський В.Л.”, фонд XXIX “Данилевич В.Ю.”, періодичні видання: журнали “Україна”, “Літературно-науковий вісник”, “Чтения в Историческом Обществе Нестора Летописца”, “Известия Отделения русского языка и словестности” та ін. є достатньою для вирішення завдань сформульованих у дисертації.

2. Формування і розвиток історичних поглядів О. Грушевського відбувалося під впливом родинного, університетського та суспільного середовища, в якому він жив і працював. Виховання у дусі українських традицій, велика шана до минулого рідного народу, праця на джерелознавчих семінарах В. Антоновича, сприяли подальшому визначенню наукових інтересів О. Грушевського, становленню його як історика. Велика заслуга в цьому належала також старшому брату вченого - М. Грушевському. Зазначено, що все своє життя О. Грушевський був і залишався його найкращим другом і однодумцем.

3. Простежено наукову діяльність вченого і його участь у національно-культурному житті України першої третини ХХ ст. У дисертації повідомляється, що О. Грушевський зробив великий внесок у становлення і розвиток вітчизняної освіти та історичної науки. Вчений викладав у Новоросійському, Московському, Петербурзькому та Київському університетах, працював у Історичному товаристві Нестора-Літописця, УНТ та ін. Під час Української революції 1917-1920 рр. О. Грушевський був одним з ініціаторів створення Українського народного університету, Української національної бібліотеки, Українського національного архіву та Волинської архівної комісії. У своїх працях він відстоював думку, що Український народний університет повинен був стати культурно-освітнім центром, який у першу чергу, обєднав би всі національно-свідомі сили для будівництва держави. Законопроект О. Грушевського про Українську національну бібліотеку передбачав створення великої книгозбірні вітчизняної і світової літератури, як показника високого культурного рівня українського народу. Зазначено, що робота вченого над розробленням статутів Українського національного архіву, Волинської архівної комісії, проекту архівної реформи сприяла вирішенню проблем виявлення і збереження історичних документів.

Патріотичні заклики у публіцистичних статтях О. Грушевського про відстоювання державної незалежності, територіальної цілісності та культурної самобутності, відіграли важливу роль у пробудженні національної свідомості українського народу.

Діяльність О. Грушевського у 1920-ті рр. була позначена активною керівною та дослідницькою роботою в установах ВУАН. Вчений очолював соціально-економічний відділ Науково-дослідної кафедри України, працював у Археографічній комісії та ін. Відзначений вагомий внесок О.Грушевського у становленні та розвитку вітчизняної історичної географії. Під керівництвом вченого було опубліковано 3 томи історично-географічного словника, у якому знайшли висвітлення особливості економічного та господарського розвитку українських земель у різні історичні періоди.

4. Проаналізовано праці О. Грушевського на історичну тематику та зясовано коло проблем, які він досліджував. Це, насамперед, джерелознавство, біографістика, історіографія, історія України, діяльність українських товариств та наукових установ: - у своїх джерелознавчих нарисах вчений сконцентрував головну увагу на вивченні документальних матеріалів архіву Стороженків, трактаті “Історії Русів”, етнографічних збірках М. Максимовича, М. Костомарова, П. Куліша та ін. Досліджуючи вказані джерела, О. Грушевський застосовував методи текстологічного, порівняльного та критичного аналізу. Це дало змогу вченому встановити автентичність джерел, їх авторство, інформаційну та наукову цінність. Зазначено, що вивчаючи історичні події відображені у джерелі, О. Грушевський доходив висновку, що кожна доба минулого мала свої особливості, які певною мірою позначилися на соціально-економічному та культурному житті українського народу;

- аналізуючи життя і творчий доробок М. Максимовича, М. Костомарова, П. Куліша та інших відомих українських вчених, історику вдалося обєктивно оцінити їх наукову спадщину та її вплив на наступні покоління дослідників минулого. О. Грушевський відзначав, що праці вищеназваних дослідників збагатили вітчизняну історіографію та етнографію;

- історія України XI-XVI ст., знайшла відображення у двотомному дослідженні вченого “Пінське Полісся. Історичні нариси XI-XIII ст.” (1901, ч.1.), “Пінське Полісся. Історичні нариси XIV-XVI ст.” (1903, ч.2), монографії “Міста Великого Князівства Литовського XIII-XIV вв. Старовина і боротьба за старовину” та в інших нарисах і статтях. У вказаних працях, О. Грушевський розкрив процес зародження української державності, її соціально-економічний та культурний розвиток;

- висловлюючи свої погляди на господарський устрій, земельну політику Гетьманщини XVII-XVIII ст., відносини гетьманської влади з царськими намісниками, події Північної війни та Полтавської битви О. Грушевський зазначав, що це був трагічний період у вітчизняній історії, який згодом призвів до втрати українським народом власної державності;

- характеризуючи причини поразки Кирило-Мефодіївського братства, вчений зазначав, що вони полягали у невідповідності прогресивних демократичних ідей його членів суспільно-політичним умовам того часу.

- аналізуючи діяльність Українського гуртка в Петербурзі, НТШ та УНТ, О.Грушевський відзначив їх вагомий внесок у становлення вітчизняної історичної науки. Вчений вважав, що вищевказані гуртки та товариства певною мірою передували створенню у 1918 р. Української академії наук.

5. Визначено місце та значення висловлюваних вченим думок у контексті росту національної свідомості українського народу. Зазначено, що історична спадщина О. Грушевського засвідчує різнобічну тематику його досліджень. Це дозволяє стверджувати про вагомий внесок вченого у розвиток цієї галузі науки у першій третині ХХ ст. Характеризуючи історичні погляди О. Грушевського, слід підкреслити, що вони зазнали в основному впливу народницької та позитивістської теорій. Головна ідея, яку висловлював вчений у своїх працях - це культурна самобутність українського народу, який є творцем і рушійною силою суспільного розвитку. Історична концепція О. Грушевського полягала в тому, що за основу буття в ній було взято національну самовизначеність та державну незалежність. У своїх працях вчений подав власний погляд на українське минуле, який базувався на народницьких ідеях, принципах історизму і обєктивності. О. Грушевський відіграв важливу роль у пробудженні національної свідомості і самоутвердженні українців. Це ще раз підтверджує думку, що його творча спадщина займає помітне місце у вітчизняній історичній науці.