Проголошення Декларації про державний суверенітет України як основна причина утворення виконавчої влади країни, ідея розподілу властей. Історичне оформлення державних інститутів влади України. Нормотворча, контрольна і правозастосовна функції уряду.
Аннотация к работе
З проголошенням Декларації про державний суверенітет України та прийняттям ідеї «розподілу влади» виникла необхідність утворення виконавчої влади як окремої гілки єдиної державної влади України та визначення поняття виконавчої влади у Конституції 1978р. Зважаючи на складну ситуацію яка склалася у відносинах між Президентом та органами виконавчої влади на сучасному історичному етапі, виникла необхідність історичного аналізу становлення органів виконавчої влади в незалежній Україні та їх взаємодії з іншими гілками влади, а також зясування розподілу функцій між Президентом України, Премєр-міністром та Кабінетом Міністрів України. б) Президент Української РСР очолює систему органів державного управління, забезпечує їх взаємодію з Верховною Радою УРСР, вживає необхідних заходів щодо забезпечення обороноздатності, державної і суспільної безпеки та територіальної цілісності республіки, представляє Верховній Раді УРСР кандидатуру для призначення на посаду Премєрміністра; вносить пропозицію Верховній Раді УРСР про звільнення з посади Премєрміністра, за поданням Премєрміністра призначає і звільняє інших членів Кабінету Міністрів УРСР; в) Президент Української РСР на основі і на виконання Конституції і законів УРСР в межах своєї компетенції видає укази, які є обовязковими до виконання на території УРСР; г) Президент Української РСР має право скасувати постанови і розпорядження Кабінету Міністрів УРСР, Уряду Кримської АРСР, акти міністерств УРСР, інших підвідомчих йому органів, виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів УРСР, а також зупиняти дію рішень органів виконавчої влади Союзу РСР на території УРСР, якщо вони суперечать Конституції і законам УРСР. Також за цей період було прийнято ще три важливі з погляду становлення системи виконавчої влади закони: 1) Закон України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 7 грудня 1990 року, яким місцеві ради були звільнені від виконання невластивих їм функцій державного управління на місцях і відповідно створювались державні адміністрації на чолі з представниками Президента України в районах та областях, а також у містах Києві та Севастополі, яким були делеговані повноваження представляти державну владу на місцях; До його основних повноважень належали: 1) забезпечення реалізації законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших актів законодавчої і виконавчої влади; 2) координація діяльності відповідних органів внутрішніх справ, національної безпеки, оборони, статистики та інших органів, підпорядкованих міністерствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади; 3) здійснення контролю за додержанням органами державної виконавчої влади, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємствами, організаціями і установами, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, іншими юридичними особами Конституції і законів України, указів Президента України, інших актів законодавчої і виконавчої влади; 4) зупинення дії актів адміністрації підприємств, організацій і установ, інших юридичних осіб, що суперечать Конституції і законам України, указам Президента України, іншим актам законодавства, та звернення до суду з позовом про визнання їх недійсними; 5) представлення інтересів держави у судах та органах місцевого і регіонального самоврядування; 6) утворення відділів, управлінь, інших служб місцевої державної адміністрації, призначення їх керівників, за винятком керівників місцевих органів міністерств, державних комітетів, інших центральних органів державної виконавчої влади; 7) організація розробки проектів бюджету, програм економічного і соціального розвитку відповідної території, місцевих екологічних програм і подання їх на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету і цих програм.
2. Шатіло В. Інститут Президентства в системі державної влади України. К.: Український центр політичного менеджменту, 2004.
3. Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. // Право України. 1998. №4 С.5-9
4. Коваленко А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія і практика. Монографія. К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України., 2002 508с.
5. Аверянов В. Система органів виконавчої влади України: огляд конституційноправових засад. //Часопис Київського університету права 2003. №2 С.3-7
6. Тодика Ю., Яворський В. Президент України: конституційно-правовий статус. Монографія. Х.: Факт., 1999.
7. Фрицький Ю.О. Державна влада в Україні. Дніпропетровськ «Ліра ЛТД»., 2006. 359с.
8. Демократичні механізми формування відповідальної виконавчої влади в Україні. // Інформаційноаналітичне видання УНЦПД. 2003. №7 39с.
9. Мартинюк Р.С. Реалізація принципу поділу влади в сучасній Україні. Політико-правовий аналіз. Острог., 2007. 285с.