Характерні риси західноєвропейського феодалізму, його економічна структура та основні етапи розвитку, шляхи становлення. Місце бенефіціальної реформи Карла Мартелла в укріпленні становища середніх феодалів. Особливості аграрних стосунків VIII–IX ст.
Аннотация к работе
Вступ В основі феодального способу виробництва лежить власність феодалів на землю і їх неповна власність на працівників - кріпосних селян. Для феодалізму характерна система експлуатації особисто залежних від феодала безпосередніх виробників матеріальних благ. В умовах цього способу виробництва селяни наділялися землею і мали своє господарство, що забезпечувало поміщиків-феодалів робочою силою. Хоча феодал на відміну від рабовласника не був повним власником селянина, економічна залежність селян від феодалів доповнювалася їх позаекономічним примусом. У цей період зявилися перші паростки феодалізму: земля концентрувалася біля вищих шарів суспільства, формувався шар залежного селянства, встановлювалися васально-ленні стосунки; 2. високе середньовіччя - Х - XIII ст. Економічний підйом супроводився двух-, трикратним зростанням населення; 3. пізнє середньовіччя - XIV-XV ст. Під впливом товарно-грошових стосунків скорочувалося або повністю зникало доменіальне господарство, йшов активний процес особистого звільнення селянства, розмивалася феодальна ієрархія. Значну роль в цьому зіграла бенефіціальна реформа Карла Мартелла (715-741 рр.). Як свідчить Капітулярій про вілли Карла Великого (кінець VIII ст.), земля у вотчині ділилася на дві частки: панську, або домен (складала приблизно 25-30% майдани), що включала панське заорювання; і землю, що знаходилася в користуванні залежних селян і складалася з наділів.