Передумови виникнення української журналістики, особливості її функціонування на початковому етапі розвитку. Становлення радикально-соціалістичної преси. Преса політичних партій і рухів доби української революції. Журналістська діяльність П. Куліша.
Аннотация к работе
Історія української журналістики 1. Періодизація 1) зародження й становлення української журналістики - від найдавніших часів до середини XIX століття; 2) формування журналістських систем - 60-90-ті роки XIX століття; 3) українська преса епохи першої народної революції - 1898-1905 роки; 4) українська журналістика 1905-1914 років; 5) українська журналістика в період першої світової війни - 1914-1917 роки; 6) українська журналістика періоду революцій у Росії та національно-визвольних змагань України, преса січових стрільців, початок комуністичної та офіційної радянської преси - 1917-1921 роки. 7) західноукраїнська преса 20-30-х років XX століття; 8) преса Радянської України - 1920-1930-ті роки; 9) українська еміграційна преса 20-40-х років XX ст.; 10) українська преса періоду другої світової війни - 1941-1945 років; 11) преса в Україні після другої світової війни; тоталітарна журналістика - 1945-1990-й роки; 12) українська преса поза межами України, преса української діаспори - 1945-1990 років; 13) українська підпільна й неформальна преса, самвидав - 1960-1990 роки; напівлегальні видання - 1957-1990 роки; 14) преса періоду розбудови української державності - 1991 р. і до наших днів. 2. Перші періодичні видання Перша газета в Україні, як і перша книга, зявилася у Львові. 9 липня 1749 року тут вийшов одноденний листок польською мовою «Кuryer Lwowski». Проте дане видання не належить до власне періодичної преси, а являє собою одноденний листок, випущений з нагоди інтронізації львівського греко-католицького єпископа Льва Шептицького. Відразу після приєднання Галичини до Австрії в 1772 р. книгодрукар Антон Піллер почав видавати у Львові газету «Аvеrtissement» (тобто «Повідомлення», «Вісті»). Та оскільки робив він це без належного дозволу влади, то львівський окружний уряд 11 січня 1774 року виніс ухвалу про заборону цього видання. Першою газетою в Україні, що відповідала нашим нинішнім уявленням про подібного роду періодичні видання, була «Gazette de Leopol» («Львівська газета»), яка виходила у Львові французькою мовою впродовж усього 1776 року. Але однаково за рік зявилося 52 числа газети. Вона мала обєм 4 сторінки. «Львівська газета» за головне своє завдання мала всебічне інформування своїх читачів про політичні новини в країнах Європи. Географія повідомлень охоплювала весь тодішній культурний світ. Вони нагадували газетні телеграми або хронікерські новини в сучасних часописах. Перше число (тобто 1-й номер) починалося відразу інформаційним повідомленням і не містило програми видання чи звернення до читачів. Місцева інформація та повідомлення з українського життя в Російській імперії становлять особливий інтерес. Часопис прищеплював у суспільній свідомості смак до читання періодики, створював передумови для появи нових періодичних видань. Провідна ознака перелічених періодичних видань - їхня цілковита національна індиферентність. У шести числах журналу представлені матеріали з історії, географії, фізики, виховання; майже всі вони перекладені з французьких часописів того часу. Датою народження журналістики в підросійській Україні є 1812 рік, коли в Харкові з 4 травня до 20 липня існувала газета під назвою «Харьковский еженедельник». Друкувався досить великий тираж газети - 600 примірників. Видавцем газети був університетський книгар Ланґнер, а редактором - професор Карл Нельдехен, німець з Берліна, запрошений для викладання в Харківському університеті сільськогосподарських наук ще першим попечителем Харківської навчальної округи графом С.О.Потоцьким. У відповідності до своїх наукових інтересів К.Нельдехен вміщував у своїй газеті переважно матеріали з господарського життя, давав сільськогосподарські поради. Проте досить чітко відчувався брак знайомства редактора з українським та російським життям. У всіх числах газети друкувалася з продовженням велике дослідження «Про стан російської армії в часи Катерини II», яка навіть не була закінчена у звязку з припиненням видання. В оголошеннях повідомлялося про громадські заходи, які здійснював відомий уже тоді Г.Квітка з добродійною метою. Час тоді був важкий: французьке військо просувалося до Москви; у Росії розпочалася фінансова криза; це не дозволило ініціативі німецького професора пустити глибші корені й мати більш поважні наслідки в історії української журналістики. Оскільки українська територія була розділена державним кордоном Австрії й Росії, а в Російській імперії існували зовсім відмінні умови суспільного розвитку, то українська журналістика тут виникла незалежно від австрійського зразка, тобто цілком самостійно. У порівнянні з державними народами (Німеччина, Англія, Франція, Іспанія, Італія) українська журналістика істотно запізнюється за часом виникнення і темпами подальшого розвитку. Ось три особливості початкового етапу розвитку національної журналістики європейських народів, що перебували в колоніальній залежності: 1) народження національної журналістики колоніальних народів у кінці XVIII і навіть на початку XIX століття, як те спостерігаємо в українців, є не