Культура дохристиянської Русі. Вплив християнства на культуру Київської Русі. Розвиток літописання та літератури. Розвиток освіти та наукових знань. Архітектура, живопис, прикладне мистецтво. Українська і російська культура ХІV – першої половини ХVIІ ст.
Аннотация к работе
Культура Київської Русі при всій її неповторності є плодом загальнолюдської цивілізації. Словяни вірили в злих та добрих духів (упирів та берегинь), поклонялися богу сонця - Даждьбогу, богу блискавки - Перуну, приносили жертви озерам, річкам та колодязям, оскільки вірили в очисну силу води. Виникнення писемності у східних словян було зумовлене необхідністю у спілкуванні торгівельному, дипломатичному та культурному. Торгуючи з греками, словяни застосовували предмети для передачі повідомлень, зокрема, як свідчив арабський письменник Ібн-Фадлан, писали на окремих уламках дерева. Скарбницею духовної культури дохристиянської Русі була усна народна творчість: перекази, билини, казки, байки, загадки, легенди, заклинання тощо.Запровадження наприкінці Х ст. християнства на Русі сприяло зміцненню державності, розповсюдженню писемності, створенню визначних памяток літератури, живопису, архітектури та музики. Під впливом християнства поширювалися культурні звязки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи, на східнословянських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ святих, культ «чудотворних» ікон. Разом з християнством на Русь прийшла і церковна організація, була створена руська митрополія Константинопольського патріархату. Християнство не тільки прискорило процес ліквідації залишків родового ладу, але й сприяло розвитку феодалізму в Київській Русі. У процесі свого поширення та утвердження на Русі християнство поступово втрачало візантійську форму, вбирало в себе елементи місцевих словянських ритуалів, звичаїв тощо.Розвиток культури на Русі вимагав підготовки освічених людей, відкриття шкіл, створення певної системи освіти. Після офіційного запровадження християнства на Русі князь Володимир наказав збудувати поряд з Десятинною церквою школу для дітей «нарочитої чаді», тобто знаті. Обставини того часу та потреби життя вимагали певних знань, бо освічені люди були потрібні і для церкви, і для держави, і для обіймання церковних та адміністративних посад і для підтримання широких торгівельних звязків, для ведення великих господарств. Дипломатичні та торгівельні звязки з Західною Європою вимагали знання і латинської мови, яка в середні віки вважалася міжнародною. Знання з природознавства та космології черпалися з перекладних книг: «Шестоднев», «Християнська топографія» Козьми Індикоплова, знання з історії - з візантійських хронік, правових знань набували із «Статуту Володимира Мономаха» та «Руської правди» Ярослава Мудрого.В основу культових споруд на Русі було покладено так званий хрестово-купольний тип храму, який був широко розповсюджений у Візантії. Початок культового будівництва на Русі повязують із спорудженням у Києві в 989-996 рр. храму, який був названий Десятинним через те, що на його спорудження кн. До нашого часу Десятинна церква (храм) не збереглася, бо була зруйнована монголо-татарами в 1240 р. Але за даними археологічних розкопок відомо, що це був великий, хрестово-купольний храм, що був увінчаний двадцятьма банями. Найвидатнішою архітектурною спорудою Київської Русі першої половини XI ст. є Софійський собор в Києві, який було побудовано в 1037 р.Зокрема, нащадки Данила Галицького мали династичні звязки з польськими та литовськими князями, що після припинення династії галицько-волинських князів дало іноземним правителям правову підставу до привласнення територіальної спадщини даниловичів, тобто загарбання руських земель. Спочатку тут склалися більш-менш сприятливі умови для розвитку руської (української) культури і життя загалом. Православна церква, що мала державний статус, визначала ідеологію держави, а для населення була головним осередком духовності і культури. За цих обставин у 1385 р. заради спільної відсічі агресору Литва змушена була підписати Кревську унію з Польщею й підкріпити цей союз династичним шлюбом великого литовського князя Ягайла з польською королевою Ядвігою. Вони також переймали польські звичаї, побут, мову, вступали в родинні стосунки з поляками, вливалися до панівної польської верхівки, починали зневажати руський (український) народ, його культуру.Підручниками в таких школах були церковні книги, учителями - духовенство. Загалом українське населення XIV-XVI ст. було в переважній більшості освіченим, бо початкові заклади існували не тільки в містах, а й у великих селах, де грамоті навчалося як чоловіче, так і жіноче населення. Представник Сірійського (Антиохійського) патріарха П.Алепський, який відвідав Україну в 1654 р., відзначав, що в українських селах навчаються всі діти, навіть сироти, а письменних людей багато не тільки серед чоловіків, але й серед жінок. Однак упродовж тривалого часу українці були позбавлені можливості отримати у себе на батьківщині вищу освіту, тобто таку освіту, коли даються не просто окремі знання, але викладаються основи наук, вчать самостійно добувати наукові знання. Широкого визнання в наукових європейських колах здобув і Павло Процелер (Русин), закінчивши Краківський університет, очолив у ньому кафедру римської літератури
План
Зміст
Розділ 1. Культура Київської Русі
1. Культура дохристиянської Русі
2. Вплив християнства на культуру Київської Русі. Розвиток літописання та літератури
3. Розвиток освіти та наукових знань
4. Архітектура, живопис, прикладне мистецтво
Розділ 2. Українська і російська культура XIV - першої половини XVII
1. Умови розвитку української культури в литовсько-польську добу
2. Розвиток освіти та початок книгодрукування
3. Література та театр
4. Архітектура та образотворче мистецтво
5. Культура Московської держави
Розділ 3. Культура України у другій половині XVII - XVIII ст.
1. Вплив Визвольної війни (Національної революції ) середини XVII ст. на формування національної самосвідомості українців
2. Розвиток освіти, поширення наукових знань
3. Література, театр, музика
4. Архітектура та образотворче мистецтво
Розділ 4. Культура України в ХІХ - на початку ХХ століть
1. Національно-культурне відродження
2. Освіта і наука
3. Література, театр, музика
4. Архітектура та образотворче мистецтво
Розділ 5. Українська культура у ХХ - на початку ХХІ століть
1. Стан української культури напередодні та у період національно-демократичної революції 1917-1921рр.
2. Освіта і наука в УРСР
3. Література і мистецтво соціалістичного реалізму
4. Проблеми розвитку культури в незалежній Україні
Список літератури
Розділ 1. Культура Київської Русі русь культура християнство
1.Бокань В.А., Польовий Л.Г. Історія культури України: Навч. Посібник.- К.: МАУП, 1998.- 232 с.
2.Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко.- К.: Літера ЛТД, 2006.- 480 с.
3.Культурологія: Українська та зарубіжна кульура: Навч. осіб./ М.М.Закович, І.А.Зазюн, О.М.Семашко та ін.; За ред. М.М.Закович.- К.: Знання, 2004.- 567 с.
4.Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид./ За загальн. ред. Яртися А.В., Шендрика С.М., Черепанової С.О.- Львів: Світ, 1994.- 496 с.
5.Культурологія: Курс лекцій / Під ред. А.Г.Баканурського, Г.Є. Краснопутського, Л.Л.Сауленко. - К.: ВД. «Професіонал», 2004. - 208 с.
7.Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ століття: Навч. посіб.- К.: Знання, КОО, 2002.- 214 с.
8.Подольська Є.А., Лихвар В.Д. Погорілий Д.Є. Кредитно-модульний курс культурології : Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 2006. - 368 с.
9.Попович М.В. Нарис історії культури України.- АРТЕК, 1999.- 728 с.
10.Формування української технічної еліти в ході викладання суспільних наук у вищих технічних навчальних закладах України: Тези доповідей і повідомлень на Всеукраїнській науково-практичній конференції 11-12 березня 2008 р. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. - 207 с.
11.Художня культура України: Навч. посіб./ Л.М.Масол, С.А.Ничкало, Г.І.Веселовська, О.І.Оніщенко: За заг. ред. Л.М.Масол.- К.: Вища школа, 2006.- 239 с.
12. Шевнюк О.Л.Культурологія: Навч. посіб.: 3-тє видання, стереотипне. - К.: Знання - Прес, 2007. - 353 с.