Дослідження впливу політико-ідеологічного курсу радянського режиму в Україні на його заходи стосовно української радянської історичної науки. Характеристика еволюції офіційного бачення української історії впродовж середини 1950-х – середини 1980-х рр.
Аннотация к работе
Потребує уточнення поширена теза про розрив наукової традиції у тоталітарний період української історіографії, розмивання і девальвацію фахової ідентичності істориків в УРСР. На ідею про те, що 1930-і - 1980-і рр. в українському історіографічному процесі не були цілковитою паузою, наштовхує факт буквально масового навернення в недавньому лояльних радянських істориків після 1991 р. до національної парадигми історії України. Актуальність вивчення саме цього сегменту української радянської історіографії зумовлена тим, що, по-перше, на дослідженні “власної минувшини” було зосереджено головні кадрові та організаційні ресурси української радянської історіографії, вчені України були основними творцями радянської картини її історії. Слід зазначити, що проблематика української радянської історіографії історії України досліджена поки що фрагментарно - добре вивчено тільки становлення радянської схеми національної історії у сталінський період. Зазначені вище міркування приводять до висновку про доречність актуалізації проблеми висвітлення минулого України в українській радянській історіографії післясталінського періоду.У концепт “національна історія” (“своя історія”, “українська історія”) не вкладається жодних ідеологічних конотацій, це в даній роботі - історія певної національної спільності. Цікавим феноменом взаємин політики та історії в тогочасній Україні був вплив на формулювання інтерпретацій українського минулого наукових дискусій з проблем, дотичних до тематичного поля історії України, які провадились істориками союзного центру за більшої чи меншої участі в них представників історіографій союзних республік. Дію цього контексту на створення образів минулого України в історичній науці УРСР періоду середини 1950-х - початку 1970-х рр. розглянуто в третьому розділі “Влада та історики УРСР в умовах послаблення комуністичного диктату (середина 1950-х - початок 1970-х років)”. У другому підрозділі “Умови професійної праці істориків” показано, що історики в УРСР після 1953 р. працювали у суперечливих обставинах. У першому підрозділі ““Сталінський” образ “історії УРСР”“ простежено зміст версії українського минулого, втіленої у першому “дійсно марксистському” його синтезі, підготовленому колективом учених Інституту історії України (з 1953 р.