Розвиток церковно-історичних досліджень в українських духовних академіях, запровадження курсу церковної історії, зацікавлення суспільства до історичної самосвідомості. Розквіт духовної журналістики та розвиток науково-дослідницьких установ в Україні.
Аннотация к работе
Вивчення історії церкви має важливе значення для осмислення її ролі в минулому та створенні проекції на сучасний стан церкви в Україні. Складовою існування та призначення церкви є вплив на державу і суспільство, тому, враховуючи клімат тогочасного суспільства, такі дослідження мають важливе значення. Починаючи з 90-х років ХХ ст., в Україні спостерігається захоплення спадщиною Київської духовної академії. Кондратьєвої "Релігійно-моральнісні пошуки мислителів Київської духовної академії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)", що звертає увагу на релігійно-моральнісні пошуки в творчому доробку П. Детальне вивчення церковно-історичних студій ХІХ - початку ХХ ст. викликає зацікавленість, бо саме протягом цього періоду відбувається становлення досліджень історії церкви в працях представників академічної думки.У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено звязок з науковими програмами та планами, надано характеристику ступеня наукової розробки проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, вказана теоретико-методологічна основа дослідження, зазначені положення наукової новизни, показано теоретичне та практичне значення роботи, наведені дані про апробацію результатів дослідження та загальну структуру роботи. У дослідженні до джерельної бази залучаються роботи з церковно-історичних питань. Перші наукові роботи з питань історії церкви припадають на початок ХІХ ст. В цей період з лав духовних академій виходять талановиті дослідники та історики церкви, які присвятили значну увагу дослідженням з історії православної церкви. Починаючи з другої половини ХІХ ст., питання історії церкви активно вивчають викладачі та студенти Київської духовної академії.Було встановлено, що перші церковно-історичні дослідження припадають на початок ХІХ ст., коли відбуваються ліберальні реформи в освітньо-духовному відомстві Російської імперії, які починають нівелювати схоластичний метод викладання та навчання. І, починаючи з другої половини ХІХ ст., вивченням історії церкви займаються фахівці, які здобули відповідну освіту і обрали церковну історію полем своєї професійної діяльності. Варто зазначити, що важливу роль на шляху становлення та розвитку церковно-історичної науки відіграв статут духовних академій 1869 р., так званий Макаріївський статут, ініціатором і головним редактором якого був Макарій (Булгаков). Хоча Київська духовна академія мала насамперед сприяти подальшому розвитку вищої богословської освіти, саме тут можна побачити величезну зацікавленість і філософією, і історією. Якщо брати до уваги розвиток церковно-історичної науки в українських університетах, то необхідно зауважити, що помітний крок до розвитку цієї науки в світських закладах зробили викладачі та вихованці Київського університету Святого Володимира.В роботі особлива увага звертається на церковно-історичні пошуки діячів Київської духовної академії, зокрема, С. Важливими чинниками розвитку церковно-історичних досліджень в духовних академіях були реформи в духовно-освітньому відомстві, зокрема, запровадження курсу церковної історії, зацікавленість в суспільстві до історичної самосвідомості, розквіт духовної журналістики та розвиток науково-дослідницьких установ. Аналізуючи особливості функціонування церковно-історичної школи, дисертант робить висновки, що для церковно-історичних досліджень ХІХ - початку ХХ ст. було характерне суто православне сприйняття проблем християнської церкви. В Україні розвиток церковно-історичних студій був тісно повязаний з діяльністю Київської духовної академії. Голубєв був одним з перших, хто ґрунтовно дослідив період історії церкви XVI - початку XVII ст., зокрема, здійснив комплексну оцінку діяльності Київського митрополита Петра Могили та висвітив особливості існування церкви на теренах України-Русі.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
В результаті проведеного дослідження проаналізована роль і місце творчого доробку представників академічної думки ХІХ - початку ХХ ст. у становленні та розвитку церковно-історичних студій. В роботі особлива увага звертається на церковно-історичні пошуки діячів Київської духовної академії, зокрема, С. Голубєва, Ф. Тітова та В. Біднова.
В даному дослідженні робиться висновок, що систематичне опрацювання наукових питань в галузі церковно-історичних досліджень було здійснене на початку ХІХ ст. Крім того, функціонування церковно-історичних студій було повязане переважно з діяльністю духовних академії. Важливими чинниками розвитку церковно-історичних досліджень в духовних академіях були реформи в духовно-освітньому відомстві, зокрема, запровадження курсу церковної історії, зацікавленість в суспільстві до історичної самосвідомості, розквіт духовної журналістики та розвиток науково-дослідницьких установ.
Аналізуючи особливості функціонування церковно-історичної школи, дисертант робить висновки, що для церковно-історичних досліджень ХІХ - початку ХХ ст. було характерне суто православне сприйняття проблем християнської церкви. Потреба вивчення історії православної церкви витікала із суто практичних церковно-історичних інтересів. Більше того, православність, тобто, в ширшому розумінні, конфесійність, була необхідним компонентом самої церковної історії як наукової дисципліни.
В роботі зазначається, що помітний вплив на дослідження історії церкви здійснила німецька філософська думка. За відсутності власних напрацювань, методологічна база німецької релігійної філософії стала своєрідним орієнтиром для розвитку богословської науки в Російській імперії. При цьому, на формування церковної історії як науки найбільше вплинула німецька протестантська церковна історіографія.
Розглядаючи перші церковно-історичні дослідження, дисертант робить висновок, що вони значною мірою посилалися на оригінальні творіння святоотцівської спадщини. З часом акцент досліджень змістився до більш комплексного розгляду проблем історії церкви, причому значна увага приділялася історії розвитку православної церкви.
В Україні розвиток церковно-історичних студій був тісно повязаний з діяльністю Київської духовної академії. Після реформ богословської освіти Київська духовна академія стала головним осередком церковно-історичних досліджень. Численні учні і співробітники Київської духовної академії створили міцні підвалини для подальшого розвитку церковно-історичних студій. Активну участь у цій роботі також взяли київські наукові установи, зокрема Церковно-історичне та археологічне товариство, журнал "Труди Київської Духовної Академії", а також Археографічна комісія, Історичне товариство Нестора-Літописця, гурток "Київська старовина", а згодом Українське Наукове Товариство. Наукові дослідження цих інституцій мали загальноукраїнське значення, разом з тим впливали на діяльність відповідних наукових осередків за межами Києва.
З лав Київської духовної академії вийшли видатні історики церкви. Найбільший розквіт церковно-історичної школи Київської духовної академії припав на кінець ХІХ - початок ХХ ст. Деякі визначні постаті серед діячів Київської духовної академії заслуговують на особливу увагу, особливо коли мова йде про їхній вклад в історію української церкви. Розроблюючи тему дослідження, дисертант передусім звертає увагу на наукову спадщину С. Голубєва, Ф. Тітова та В. Біднова. Завдяки численним опублікованим працям та значному обсягу зібраного фактичного матеріалу, вказані діячі дали основу для наукових студій історії української церкви XVII - ХІХ ст.
С. Голубєв був одним з перших, хто ґрунтовно дослідив період історії церкви XVI - початку XVII ст., зокрема, здійснив комплексну оцінку діяльності Київського митрополита Петра Могили та висвітив особливості існування церкви на теренах України-Русі. Одним з найбільших його здобутків вважається дослідження "Київський митрополит Петро Могила і його сподвижники". В даній роботі С. Голубєв розглядає діяльність Петра Могили у звязку із загальним ходом церковно-історичних подій XVI - XVII ст., що робить цей твір важливим для розуміння й вивчення історії західно-руської церкви. Висновки С. Голубєва є цінними для розуміння впливу діяльності П. Могили на поліпшення тогочасного положення всієї православної західно-руської церкви.
Важливим внеском в історію православної церкви було дослідження С. Голубєвим історії монастирів та церков. Серед цих досліджень: "Восьмисотліття Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря", "Історія Києво-Видубицького Свято-Михайлівського монастиря", "До історії Київської Трьохсвятительської церкви за другу половини XVII ст. ", "Києво-Печерська лавра в XVI - XVII ст. ". Праці С. Голубєва з історії церков та монастирів базуються на значній кількості архівних джерел. Саме тому ці дослідження можна вважати обєктивним поглядом на загальне значення історії церковних святинь, що в свою чергу відбиває історію всієї Київської митрополії.
До визначних діячів Київської духовної академії також належав професор, наставник Андріївської церкви протоієрей Ф. Тітов. Своїми дослідженнями і опублікованими працями, зібраними матеріалами, актами і документами він надав поштовх науковим студіям з історії української церкви.
Дуже важливим ґрунтовним дослідженням з історії православної церкви Ф. Тітова є праця "Руська православна церква в Польсько-Литовській державі в XVII - XVIII ст. ". Дисертант зазначає, що Ф. Тітов, вивчаючи оригінальні документи по історії православної церкви та окреслюючи історичні особистості, вносить значний вклад в обєктивне відображення боротьби православних та латино-уніатів.
Важливим внеском Ф. Тітова в розвиток історії православної церкви можна вважати вивчення діяльності закордонних монастирів Київської єпархії. Ґрунтовно дослідивши першоджерела по історії закордонних монастирів, Ф. Тітов створив основи для подальших пошуків в даній сфері.
Визначний вклад в розвиток української історії церкви також здійснив вихованець Київської духовної академії В. Біднов. Він також одним з перших на науковому рівні чітко поставив завдання розгляду історії церкви в загальному контексті історії України.
Однією з найважливіших аналітичних праць В. Біднова була "Православна церква в Польщі та Литві (по Volumina Legum)". У даному дослідженні В. Біднов поставив завданням зясувати юридичний статус Православної церкви у Польсько-Литовській державі впродовж чотирьох століть (XIV-XVIII ст.). На нашу думку, цінність цієї роботи полягає в тому, що історія православної церкви України та Білорусії розглядається В. Бідновим паралельно з аналізом збірки законів Речі Посполитої "Volumina Legum". Варто відзначити велику ерудицію і ретельність В. Біднова, фактологічну доказовість його концепції та значну наукову цінність праці.
Суттєвий вплив на тематику досліджень В. Біднова мали політичні події початку ХХ ст., які змусили вченого переключитися на дослідження історії тогочасної церкви в Україні. Так чи інакше, головним завданням дослідника була фактична реконструкція історичного процесу, що забезпечила його працям наукове довголіття.
В представленому дослідженні наукового спадку істориків церкви зроблено висновок, що саме впродовж ХІХ - початку ХХ ст. в Російській імперії відбувалося становлення церковної історії як науки зі своїм предметом та методами дослідження. Саме тому результати дисертаційного дослідження дозволяють стверджувати про вагомий внесок зазначених представників академічної думки України ХІХ - початку ХХ ст. у становлення і розвиток церковно-історичних студій в Україні.
В дослідженні окреслено релігієзнавчий аспект історії церкви, який репрезентований в творчості представників академічної думки України ХІХ - початку ХХ ст., а саме проаналізовано внесок С. Голубєва, Ф. Тітова та В. Біднова в розвиток церковно-історичних студій на теренах України. Тематика та використана методологія дисертаційного дослідження дозволяє окреслити перспективи подальших розробок питань порушених автором.
Одним з перспективних напрямків подальших розробок є порівняльний аналіз методології церковно-історичних досліджень С. Голубєва, Ф. Тітова та В. Біднова. Крім того, особливий інтерес представляє розгляд впливу київської церковно-історичної школи на подальший хід церковно-історичних досліджень в Україні.
Список литературы
1. Панченко А.В. Історія православної церкви в працях Ф. Тітова (XVII - XVIII ст.) / А.В. Панченко // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - №16(29). - С. 72 - 79.
2. Панченко А.В. Церковно-історичні дослідження в академічній спадщині проф. Степана Голубєва / А.В. Панченко // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 79. - К., 2009. - С. 129 - 141.
3. Панченко А.В. Аналіз церковно-історичних студій XVIII - ХІХ ст. / А.В. Панченко // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць/ Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 81. - К., 2009. - С. 223 - 234.
4. Панченко А.В. Становлення церковно-історичної школи в Київській духовній академії / А.В. Панченко // Дні науки філософського факультету 2007: Міжнародна наукова конференція (18-19 квітня 2007 року): Матеріали доповідей та виступів. - К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2007. - Ч. 7. - С. 139 - 140.
5. Панченко А.В. Ретроспективний аналіз виникнення та функціонування закордонних монастирів Київської єпархії XVII - XVIII століття / А.В. Панченко // Дні науки філософського факультету 2008: Міжнародна наукова конференція (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. - К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. - Ч. 5. - С. 135 - 137.
6. Панченко А.В. Особливості заснування Київської духовної академії в працях С. Голубєва / А.В. Панченко // Матеріали міжнародної конференції "V Харківські студентські філософські читання". - Харків, 2008. ? С. 142 - 144.
7. Панченко А.В. Церковно-історичні пошуки в науковій спадщині В. Біднова / А.В. Панченко // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнародна наукова конференція (21-22 квітня 2009 року): Матеріали доповідей та виступів. - К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2009. - Ч. 7. - С. 178 - 180.
8. Панченко А.В. "Труди Київської Духовної Академії" як осередок церковно-історичної науки в другій пол. ХІХ ст. / А.В. Панченко // Матеріали міжнародної конференції "VI Харківські студентські філософські читання". - Харків, 2009. ? С. 147 - 149.