Виникнення демократії в античний період, її ознаки. Класична теорія демократії Нового часу, сформульована утилітаристами і яка спиралася на важелі античності, її принципи. Значення шумпетерівської теорії демократії. Індивідуалістичні концепції сучасності.
Аннотация к работе
Вступ Демократію визначають як форму устрою будь-якої організації, заснованої на принципах рівноправя її членів в управлінні і прийнятті рішень за більшістю. До цих цінностей відносяться народний суверенітет, свобода, рівність, права людини тощо. Динамічний аспект демократії в його поєднанні з ціннісним розкривається у визначенні її як соціального і політичного руху за утвердження народовладдя і здійснення демократичних цілей та ідеалів Теорія і практика демократії не завжди співпадають, але в співвідношенні двох форм засвоєння цього суперечливого соцільно-політичного феномена іноді важко відрізнити, де закінчується теорія і починається практика. Видатний російський історик М.Ковалевський в праці Походження сучасної демократії зазначав, що період полісної демократії тривав три століття і був ознаменований певними реформами: в епоху Перікла було відмінено майновий ценз, жеребкування замінено голосуванням, було введено оплату посадовим особам. Ж.-Ж.Руссо в Суспільному договорі стверджував про нову соціальну якість самостійно мислячих, розумних індивідів, залучених до політичного процесу. Теорія демократії Австро-американський економіст І.Шумпетер (1883-І950) першим вказав на небезпеку маніпу-у петера ляції думками непідготовлених мас професійними політиками.