Герменевтика та біблійне коментування в контексті євангельського християнства. Історія тлумачення Біблії у Східній Європі. Герменевтичні принципи, на які спирались коментатори XIX - початку XX ст. Випадки тлумачення Біблії національними авторами.
Аннотация к работе
Відновлення інтересу до Біблії призвело до появи великої кількості коментарів виданих переважно як переклади з іноземних мов, у той час як національна спадщина дає змогу узагальнити та використати накопичений досвід для підготовки теоретичної та практичної бази з метою створення власної національної біблійної традиції тлумачення. Такий герменевтичний індивідуалізм неминуче породжував численні групи (і в передєвангельському, і власне в євангельському русі), які на практиці не завжди тлумачили біблійний текст самостійно, а частіше, образно кажучи, читали Біблію очами свого лідера, приймаючи його бачення як єдине вірне, скоріше за все тому, що воно знаходило певний резонанс в їхній свідомості, підтверджений авторитетом лідера і групи. У цьому проханні, зокрема, підкреслюється право кожного читати й тлумачити Святе Письмо на противагу офіційній позиції Православної церкви, згідно з якою тлумачити Біблію можуть лише навчені та висвячені священнослужителі. Наприклад, автор підкреслює необхідність цілісного канонічного прочитання тексту: «Необхідно послідовно, з увагою, прочитати Біблію від першої сторінки до останньої, від початку книги Буття до кінця книги Об’явлення Іоанна Богослова. Він пише: «Вивчаючи Біблію у світлі самої Біблії, слід звернутись також до духовної спадщини, яку залишили нам мужі віри і діячі на ниві Божій, оскільки там міститься багато цінного і корисного...