Історія становлення та розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) - Автореферат

Завдяки підвищеному інтересу до еволюційної теорії постала необхідність у створенні цілісного образу еволюційної морфології хребетних тварин. Дисертаційне дослідження є складовою частиною і виконано в контексті наукової проблематики досліджень Центру історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН: “Історія започаткування, становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні” (номер державної реєстрації 0102U001526); “Вивчення наукового потенціалу наукових установ УААН” (номер державної реєстрації 0102U001550). здійснити періодизацію становлення та розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні як самостійної наукової дисципліни; охарактеризувати основні соціальні фактори, що вплинули на становлення, розвиток і згортання досліджень у межах відповідних наукових програм з еволюційної морфології в Україні; Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: - вперше одержано за допомогою історично-наукового аналізу обємного фактологічного матеріалу цілісну картину становлення та розвитку одного з напрямів у розвитку теорії еволюції - еволюційної морфології хребетних тварин в Україні;У підрозділі 1.1 “Історіографія проблеми” аналіз стану наукової розробки проблеми свідчить, що тема історії становлення та розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. сформульована вперше і досі не була предметом комплексного вивчення в історико-науковій літературі. Питання розвитку еволюційної морфології тварин в Україні розглядалися у багатьох підручниках і фундаментальних працях з історії біології, цікаві факти щодо періоду, визначеного темою дисертації, - в історичних оглядах, лекційних курсах і навчальних посібниках з еволюційного вчення, зоології, порівняльної анатомії, опублікованих на межі ХІХ - ХХ століть і пізніше - у 20-30-х роках ХХ ст. ХХ ст.)” висвітлено основні віхи формування й еволюцію цієї науки, участь у процесі розвитку біологічної науки та суспільного життя ХІХ - початку ХХ століть. Третій розділ “Розвиток еволюційної морфології хребетних тварин в Україні (перша половина ХХ ст.)” висвітлює різні аспекти наукової діяльності вчених - еволюційних морфологів. Сєверцов - основоположник еволюційної морфології" показано, що видатний вчений-зоолог, засновник оригінального напрямку в біології - еволюційної морфології, діалектик і дарвініст, академік АН СРСР та АН УРСР Олексій Миколайович Сєверцов посідає одне з найпочесніших місць у світовій біологічній науці.Вивчення наукової спадщини вітчизняних еволюційних морфологів України показало, що відсутність всебічного наукового аналізу, достатнього обсягу відомостей про їх науково-педагогічну діяльність, незнання окремих сторін біографій і світогляду вчених, невикористання в науковому обігові нових архівних, документальних і літературних матеріалів у сукупності не дозволяло глибоко і всебічно представити особистості та їх науковий доробок. Одним із вагомих факторів, що сприяли формуванню еволюційної морфології як науки, вважається той, що біля її витоків стояли відомі українські вчені зі своїми зоологічними школами: О.М. Для того щоб еволюційна морфологія стала наукою, потрібні були чітко спрямовані й плідно інтерпретовані морфологічні дані школи О.М. І лише тоді, коли наукові школи узагальнили результати своєї діяльності, еволюційна морфологія одержала міцне підґрунтя для подальшого успішного розвитку. Вирішальний і відносно короткий період становлення еволюційної морфології є лише однією, хоч і дуже важливою, ланкою в процесі формування, утвердження й розвитку цієї галузі науки.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

1.Історико-науковий аналіз становлення та розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні вперше став обєктом дисертаційного дослідження. Вивчення наукової спадщини вітчизняних еволюційних морфологів України показало, що відсутність всебічного наукового аналізу, достатнього обсягу відомостей про їх науково-педагогічну діяльність, незнання окремих сторін біографій і світогляду вчених, невикористання в науковому обігові нових архівних, документальних і літературних матеріалів у сукупності не дозволяло глибоко і всебічно представити особистості та їх науковий доробок.

2. Одним із вагомих факторів, що сприяли формуванню еволюційної морфології як науки, вважається той, що біля її витоків стояли відомі українські вчені зі своїми зоологічними школами: О.М. Сєверцов, І.І. Шмальгаузен, М.М. Воскобойников, Б.О. Домбровський і Д.К. Третьяков. Своєрідність підходів зумовлена різною “первинною” спеціалізацією їхніх лідерів і певними особливостями національного менталітету. Це сприяло швидкій синтезації розрізнених знань про еволюцію органічного світу. Для того щоб еволюційна морфологія стала наукою, потрібні були чітко спрямовані й плідно інтерпретовані морфологічні дані школи О.М. Сєверцова, бездоганні методики І.І. Шмальгаузена, побудована на загальнобіологічних засадах функціональна морфологія М.М. Воскобойникова, біоморфологічна школа Б.О. Домбровського, порівняльно-морфологічні та гістологічні дослідження Д.К. Третьякова. Еволюційна морфологія обєднала в єдине ціле життєдіяльність організму з формою і функцією. І лише тоді, коли наукові школи узагальнили результати своєї діяльності, еволюційна морфологія одержала міцне підґрунтя для подальшого успішного розвитку. Вирішальний і відносно короткий період становлення еволюційної морфології є лише однією, хоч і дуже важливою, ланкою в процесі формування, утвердження й розвитку цієї галузі науки. Запропоновано удосконалену періодизацію становлення та функціонування еволюційної морфології хребетних тварин, в якій виділено два етапи: а) 1908-1917 рр. - праці О.М.Сєверцова та 1917-1939 рр. - І.І.Шмальгаузена, М.М.Воскобойникова, Б.О.Домбровського, Д.К.Третьякова.

3. Серед першопрохідників еволюційної морфології чимало дослідників з України. На її теренах, у двох великих університетах - Києві та Одесі, на початку ХХ ст. сформувалися визначні морфологічні центри, кожен з яких мав характерні особливості залежно від географічних і соціально-економічних умов. Київський центр на чолі з О.М. Сєверцовим відомий своїми досягненнями в галузі еволюційної морфології. У цьому науковому центрі основну увагу дослідники зосередили на розробці фундаментальних питань еволюційної теорії.

4. Розвиток еволюційної морфології в Україні в означеному періоді дає надбагатий матеріал для загальних методологічних висновків. Так, визначення наступності розвитку еволюційних знань дозволяє виразніше побачити логіку розвитку наукових ідей, надати перевагу гносеологічній компоненті. Спостереження динаміки розвитку інституціалізаційних процесів у еволюційній морфології дає змогу простежити шляхи формування інституту науки як мережі наукових закладів і засобів комунікацій та виявити соціальні аспекти динамічного розвитку науки. Період передісторії еволюційної морфології можна класифікувати як доінституціональний. Початком періоду її соціальної інституціалізації стали перші наукові школи О.М. Сєверцова та І.І. Шмальгаузена.

5. Морфологічні закономірності еволюції, сформульовані О.М. Сєверцовим та іншими українськими морфологами-еволюціоністами, не одержали достатнього розвитку в морфології ссавців, і особливо людини. Це стосується і проблеми зміни темпів онтогенетичного розвитку і, зокрема, впливу гетерохронії, яку О.М. Сєверцов охарактеризував як самостійний спосіб філогенетичного розвитку органів дорослого організму. Без історичного висвітлення цих питань неможливо пояснити зростаюче ускладнення будови органів таких, наприклад, систем, як нервова, ендокринна, кровоносна та інших у ссавців і людини. Питання еволюційних перетворень внутрішньоклітинних і внутрішньоорганних фізіологічних та хімічних процесів знаходяться у центрі уваги сучасної біохімії і фізіології. Цьому прогресивному напряму, який виник завдяки працям О.М. Сєверцова та його “київської школи” у надрах вітчизняної морфології, необхідно забезпечити належний розвиток не тільки в академічних центрах, але і в стінах університетів України.

6. Показано, що наукові дослідження українських морфологів здійснювалися в контексті конкретних завдань біологічної науки. Визначено пять основних напрямів досліджень, які сформульовано та запроваджено до наукового обігу: морфологічних доказів і теоретичних узагальнень теорії еволюції Ч. Дарвіна (О.М. Сєверцов); відкриття в галузі еволюційної і експериментальної ембріології (І.І. Шмальгаузен); вивчення морфо-функціональних перетворень зябрового апарату круглоротих і риб (М.М. Воскобойников); розшифровка еволюційних перетворень вентральної тулубової мускулатури (респіраторні мязи і черевний прес) (Б.О. Домбровський) та розробка низки важливих питань систематики і філогенії хребетних тварин (Д.К. Третьяков в Одесі).

1. Дефорж Г. Київська школа академіка О.М. Сєверцова // Історія української науки на межі тисячоліть. - К., 2002. - Вип. 10. - С. 52-64.

2. Дефорж Г. Наукова зоологічна школа Б.О. Домбровского // Історія української науки на межі тисячоліть. - К., 2003. - Вип. 11. - С. 76-84.

3. Дефорж Г. Виникнення еволюційної морфології хребетних тварин: методи, завдання, напрямки досліджень // Історія української науки на межі тисячоліть. - К., 2003. - Вип. 12. С. 61-69.

4. Дефорж Г. М.М. Воскобойников та його наукова школа функціональних морфологів // Історія української науки на межі тисячоліть. - К., 2004. - Вип. 15. - С. 41-57.

5. Дефорж Г.В. Історико-науковий аналіз розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні (кінець ХІХ - перша третина ХХ ст.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. - Тернопіль, 2004. - Вип. 3-4.-С.125-131. - Сер. Біологія.

6. Дефорж Г.В. Розвиток досліджень з морфології тварин в Україні як підстава для виникнення еволюційної морфології (друга половина ХІХ - поч. ХХ ст.) // Вісник українознавства. - 2004. - Вип. 8. - С. 32-43.

7. Дефорж Г.В. Становлення та розвиток еволюційної морфології хребетних тварин в Україні: історіографія проблеми // Зб. наук. праць Луганського нац. аграр. ун-ту. - Луганськ, 2005. - № 48 (71). - С. 5-12. - Біологічні науки.

8. Дефорж Г.В. Історія становлення та розвитку наукової школи експериментальних зоологів України // Вісн. аграр. науки. - 2005. - №6. - С. 75-77.

9. Дефорж Г.В. Наукове вирішення еволюційною морфологією основних проблем теорії еволюції // Історія національної науки: новий зміст і суспільне значення: Мат. ХІХ Міжнар. Київ. симпозіуму з наукознавства та історії науки (13-15 лист. 2002 р., м. Київ). - К., 2002. - С. 24-28.

10. Дефорж Г.В. Академік О.М. Сєверов - основоположник еволюційної морфології хребетних тварин // Восьма конференція молодих істориків освіти, науки і техніки України, 23 травня 2003 р. - К., 2003. - С. 51-58.

11. Дефорж Г.В. Перебудова порівняльної анатомії на основі дарвінізму // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління: Тези доп. Першої наук.-практ. конф. - Ч.2: Економіка і управління. - К., 2003. - С. 172-174.

12. Дефорж Г.В. Методологія еволюційної морфології, її суть і світоглядне значення // Історія освіти, науки і техніки в Україні: Матер. конф. - К., 2004. - С. 71-75.

13. Дефорж Г.В. До методолого-теоретичних засад дослідження розвитку еволюційної теорії в Україні (друга половина ХІХ - перша третина ХХ ст. ) // Втілення інноваційних технологій у сучасне виробництво: Матер. методологічного семінару. - Луганськ, 2005. - С. 14-16.