Основні історичні етапи формування та розвитку культури спілкування. Особливості проблематики становлення української мови, яка мала недостатньо сил для розвитку через постійний самозахист. Постійна деформація культури мови у різні історичні періоди.
Аннотация к работе
У статті розглядаються основні історичні етапи формування та розвитку культури спілкування, визначена проблематика становлення української мови, яка мала недостатньо сил для розвитку через постійний самозахист, що стало причиною постійної деформації культури мови у різні історичні періоди. Усі перетворення, які відбуваються в суспільстві загалом і в сфері освіти, зокрема, зосереджуються на особистості - головній дійовій особі й субєктові суспільно-історичного розвитку, його основній меті і спрямованості. Для досягнення мети дослідження вирішуються такі завдання, як конкретизація змісту наукового поняття „культура спілкування”, аналіз проблеми формування культури спілкування на тлі розвитку освіти України, виявлення педагогічних умов формування елементів культури спілкування в контексті історичної доби. Так, наприклад звертаючись до видатних памяток цього легендарного періоду, слід вказати, що й у „повчаннях”, „проповідях”, „посланнях” літописців того часу чільне місце посідає саме звернення до суспільства, в якому спробу донести животворне, магічне значення слова, яке вирішить багато питань того часу без кровопролиття (що властиво було у вирішенні будь-яких питань: суспільних, економічних, політичних). Отже, одним із способів спілкування людей, з часів запровадження Володимиром християнства, спілкування, яке сприяло формуванню моральних і духовних цінностей, культурі засобів вираження, була розмова з Богом завдяки Біблії, яка була, на жаль, написана латинською, церковнословянською або ж староболгарською мовою, розуміння тексту якого було обмеженим або взагалі (латинська) неможливим, тому часто завченим без розуміння змісту.
План
Основний зміст дослідження
Список литературы
1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. - Київ: „Либідь”, 1998. - 557 с.
2. Бєланова Р.А. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна - США). - Київ; 2001. - 189 c.
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ уклад. і голов. Редактор В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2004. - 1440 с.
5. Драгоманов М.П. Чудацькі думки про українську національну справу // Вибране. - К., 1991. - 682 с.
6. Заслуженюк В.С., Присакар В.В. Формування в школярів культури міжнаціонального спілкування. Педагогіка і психологія, №2 (23) 1999. - С.66-74.
7. Коба Л.А. Розвиток освіти в Київській Русі: Початкова школа. №2, 1994. - С.51-54.
8. Мачуська І.М. Формування культури спілкування субєктів навчально-виховного процесу // Педагогіка і психологія. №3, 1997. - С.97 - 104.
9. Миронюк О.М. Історія граматичних засобів вираження ввічливості в українській мові // Мовознавство. № 2, 1993. - С.55-62.
10. Мовчан П.М. Ключ розуміння: Есе, літературно-критичні статті. - К.: Радянський письменник, 1990. - 357 с.
11. Романець В.А., Мусатов С.О. Київська Русь і початок вітчизняної психології (До 1500-річного ювілею заснування Києва). Республіканський науково-методичний сборник. Випуск 2. - К.: Радянська школа, 1981. - С.3-21.
12. Сербенська О.А. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити: Посібник. - Львів: Світ, 1994. - 152 с.
13. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: навч. посібник.2-ге вид., стереотип. - К.: Либідь, 2001. - 240 с.
14. Україна XX ст.: Культура, ідеологія, політика: Збірник статей: Київ: Ін-т історії України АН України, 1993 р. - 177 с.
15. Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду. Документи, матеріали // Упоряд.: Л. Масенко та ін. - К.: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2005. - 399 с.
16. Шеломенцев В.М. Етикет і сучасна культура спілкування. - Видавництво 2-е. - Київ: Лібра, 2003. - 416 с.
17. Ярещенко А.П. Український фенікс: "Прапор", Харків, 1999. - 174 с.