Розвиток соціально-економічної географії. Великі географічні відкриття. Географічний поділ праці й міжнародної торгівлі. Виготовлення першого глобуса Мартіном Бехаймом. Агрогеографічна модель Й. Тюнена. Модель формування центральних місць В. Кристаллера.
Аннотация к работе
Етапи розвитку соціально-економічної географії Щоб пізнати себе, кожна наука повинна вивчати й аналізувати історію свого формування, починаючи від витоків і закінчуючи сучасним періодом. Цей процес полягає у пошуках джерел формування науки, з’ясуванні причин її виникнення, проведенні періодизації, встановленні найважливіших тенденцій і закономірностей розвитку. Отже, суспільні потреби є головним рушієм розвитку наукового знання в цілому і СЕГ зокрема. В історії географії в цілому і СЕГ зокрема виділяється декілька періодів: 1. Так у Європі виник грекоцентризм, а у світі - європоцентризм. Оскільки класичний період був досить тривалим у часі і різноманітним за джерелами інформації, то цілком логічно виділити в ньому певні етапи: а) давньогрецько-римський (або античний) (VІ ст. до Р.Х. Серед видатних вчених давньої Греції і Риму, внесок яких у становлення географії є незаперечним, виділяються постаті Геродота, Аристотеля, Ератосфена, Страбона, Птолемея. Найвідоміша Геродотова праця - це «Історія», у четвертому томі якої, до речі, міститься країнознавчий розділ, присвячений Північному Причорномор’ю (напевно, це є найдавніша документальна згадка про територію України-Скіфії). Ератосфен прославився надзвичайно точними вимірами розмірів Землі, які значно випередили свій час. Нарешті, Птолемей (90-168 рр. після Р.Х.) - відомий астроном, математик, картограф і комплексний географ. Загалом арабські дослідники вміло поєднали знання з математики й астрономії з географічними знаннями. Відзначимо, що певні тогочасні географічні відомості країнознавчого характеру містяться також у працях перських та китайських вчених. Дослідивши вплив таких факторів, як виробничі і транспортні витрати, родючість ґрунтів і властивості сільськогосподарських культур, Йоганн Тюнен створив модель просторового розміщення систем сільського господарства навколо центру споживання (ринку) сільськогосподарських продуктів.