Славне минуле села Зінькова. Село під час визвольної війни. Виступи селян проти поміщиків. Розвиток ремісництва і торгівлі. Слава зіньківських гончарів. Зіньків на початку XX століття, до і після другої світової війни. Відродження села та його традицій.
Аннотация к работе
СЛАВНЕ МИНУЛЕ СЕЛА Історія Зінькова сягає в глибину віків. Видатний український історик М. Грушевський у своїй праці «Акти Барського староства» висловив припущення, що Зіньків походить від імені шляхтича Зінька Короча, який у 14 столітті енергійно брався за створення «осад» на Поділлі. За переказами, в архівних матеріалах село називається Зіньки, Зіньковець, а також пізніше - Зіньків. Польський король Владислав-ІІ (Ягайло) в 1404 році віддав Зіньківську і Сатанівську волості Петру Шафранцю, старості Камянецькому, за великі військові заслуги. Великий князь литовський Вітовт викупив маєток за 1000 кіп празьких грошей і у 1430 році подарував Петру Одрованжу, подільському воєводі, який за рахунок податків з місцевого населення збудував церкву, костьол і замок. Донині збереглися лише руїни земляного укріплення й фортеці. Під час спустошливих нападів населення знаходило притулок за стінами фортеці. На кінець 1530 року до складу Зіньківського повіту входить і Барський повіт, який охоплював територію аж до Дністра (Лядова, Немія). Аби зростало населення міста, власники давали різні пільги для переселенців і колоністів, зацікавлювали їх. І володіння перейшло в руки його дочки Софії Тернавської (з роду Одрованжів), яка вдруге вийшла заміж за польського лицаря Яна Тернавського. У 16 столітті Зіньків вважався одним з великих міст Поділля. Тут 1578 року налічувалось 275 дворів і проживало 1375 чоловік. Вони визискували і міщан, і селян. В 1702 році Поділля охопило селянське повстання під керівництвом Семена Палія і Самійла Самуся, в якому активну участь взяли і жителі Зінькова. Під час другого великого повстання на Поділлі 1734 року на чолі з Медведем, Чесняченком і Писаренком, яке почалось в околицях Зінькова та близьких до нього містечок - Городка, Солобковець, Воньковець і Заміхова, - повсталі загони руйнували панські маєтки, монастирі. В 1794 році у місті налічується 557 господарств і 3491 житель. У Зінькові мешкала також значна кількість прийшлих людей, у яких не було ні землі, ні власного даху над головою. Останній володар Зінькова принц Адам Вюртемберзький продав містечко в казну за значну суму - 6,8 млн. рублів золотом. Про це свідчить рекламний плакат, випущений у Москві. На заводі працювало 35 робітників. їх середньорічний заробіток складав 126 рублів.