Основні етапи виникнення теорії туризму і тенденції його розвитку в сучасності. Сутність та його головні функції, види та форми, взаємозв’язок з іншими науками. Класифікація подорожуючих осіб та подорожей. Індустрія туризму як міжгалузева система.
Аннотация к работе
ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА ТЕМА 1. Виникнення і розвиток теорії туризму 1.1 Об’єктивні передумови виникнення теорії туризму 1.2 Основні етапи і тенденції у розвитку сучасної теорії туризму 1.3 Взаємозв’язок теорії туризму з іншими науками ТЕМА 2. Сутність туризму та його основні функції 2.1 Етимологія і семантика поняття „туризм” 2.2 Класифікація подорожуючих осіб 2.3 Основні функції туризм ТЕМА 3. Історичний розвиток туризму 3.1 Періодизація світового туризму 3.2 Основні етапи історичного розвитку туризму ТЕМА 4. Види та форми туризму 4.1 Підходи до класифікації подорожей 4.2 Види туризму 4.3 Організаційні форми туризму ТЕМА 5. Індустрія туризму як міжгалузева система 5.1 Поняття індустрії туризму та її складові 5.2 Типологія підприємств сфери туризму 5.3 Спеціалізація і кооперування підприємств туризму ЛІТЕРАТУРА ПЕРЕДМОВА „Туризмознавство” є однією з провідних дисциплін навчального плану спеціальності „Туризм”. Метою викладення цієї дисципліни є засвоєння студентами базових понять і визначень туризму як сфери діяльності; ознайомлення з основними підходами до управління розвитком туризму в Україні та в світі; осмислення найбільш актуальних проблем, які виникають у зв’язку з поширенням міжнародних туристських зв’язків. В ньому використані матеріали підручників та навчальних посібників з туризму, авторами яких є відомі вітчизняні та зарубіжні фахівці: Бейдик О.О., Любіцева О.О., Мініч І.М., Федорченко В.К., Александрова А.Ю., Біржаков М.Б., Квартальнов В.О., Сєнін В.С., Яковлєв Г.А., Нешков М., Ракаджийська С. Туризм є відносно новим соціально-економічним явищем. Подорожі, що здійснювались до ХІХ сторіччя, не можна вважати туризмом у сучасному розумінні. Саме тому теорію туризму слід сприймати та вивчати як „відкриту” систему логічно упорядкованих наукових знань про зазначене явище. Формування теорії туризму пов’язане та обумовлене процесом перетворення туризму в суспільно значимий фактор, який має серйозні наслідки для розвитку людської цивілізації в її новій історії. До другої половини ХІХ сторіччя туризм розвивався як елітарне і індивідуальне за своїм характером явище, яке не мало особливого значення та наслідків у суспільному житті. Його масовий розвиток розпочинається з появою та утвердженням капіталістичних суспільних відносин у Західній Європі. Відповідно саме у Австрії, Швейцарії, Німеччині у другій половині ХІХ ст. помічені перші спроби систематизації знань, пов’язаних з тими або іншими процесами в галузі туристичного розвитку. Зокрема, дослідники вказують на доповіді Eduard Froler з проблем швейцарського готельного господарства, у Цюриху в 1883 році, Joseph Stradner на конгресі з прискорення туристичного розвитку в австрійських провінціях у м. Грац у Австрії у 1884 році [19, с. Наприкінці ХІХ - початку ХХ сторіччя найбільш значущими подіями у розвитку теорії туризму вважаються такі: u 1896 р. - Е. У зазначеній праці вперше запроваджуються терміни „географія туризму” (Fremdenverkehgeographie) і „туристичний район” (Fremdenverkehrsgebiet); u 1919 р. Карл Спютс з Віденя вводить і визначає термін „туристична індустрія” (Fremdenverkehrsgewerbe); u 1924 р. - Рене Бланшар із Франції публікує свою працю „Туризм у Французьких Альпах”; u 1925 р. - Андреас Маріоті із Римського університету розпочинає викладати дидактичні проблеми туризму. В окремих історичних дослідженнях відображені приклади появи і діяльності навчальних закладів, які вважаються первісними створювачами та носіями теорії туризму: u 1919 р. - створюється Вище училище готельного господарства і транспорту в Дюссельдорфі (Німеччина); u 1929 р. - засновано Дослідний інститут туризму при Вищому торговому училищі у Берлині; u 1934 р. - створено Науково-дослідний інститут туризму при Вищому училищі світової торгівлі у Відені (сьогодні - економічний університет); u 1941 р. - у Швейцарії засновано Інститут досліджень з туризму у м. Берн і семінар з туризму в Сент-Гален, де були надруковані перші фундаментальні праці з туризму професорів Валтера Хунцикера і Курта Крапфа [20]. Наведені приклади свідчать, що Європа є не тільки колискою туризму, але й наукою про нього. Певний внесок у теорію туризму був зроблений в США. Наукові досягнення у галузі туризму в період після Другої Світової війни пов’язані з декількома подіями. Формування і утвердження теорії туризму є результатом не тільки діяльності інституцій, але і праці вчених, прізвища яких назавжди залишаться в історії як її засновників. Економічні дослідження туристської проблематики відображені в працях українських фахівців: Агафонової Л.Г., Євдокименка В.К., Долішного М.І., Карсєкіна В.І., Ковешнікова В.С., Коніщевої Н.Й., Стиченка Д.М. Історичні аспекти розвитку туризму висвітлено у роботах Дьорової Т.А., Поповича С.І., Тронька П.Г., Федорченка В.К. Туризм як соціальний інститут розглядається в наукових працях Мініч І.М., Пазенка В.С., Яковенка Ю.І. Провідні тенденції у розвитку теорії туризму на сучасному етапі його розвитку, (починаючи з середини ХХ сторіччя), можуть бути угруповані у три такі напрямки: кіль