Історія Російської імперії ХІХ – початку ХХ ст. в новітній польській історіографії - Автореферат

бесплатно 0
4.5 153
Систематизація сучасних польських історіографічних джерел з історії Російської імперії. Визначення проблемно-тематичного спектру, який вони охоплюють. Вивчення концепції, які використовують польські дослідники в інтерпретації феномену Російської імперії.


Аннотация к работе
Історія Російської імперії становить одну з найбільш проблемних ділянок польської історіографії, оскільки включає в себе такий істотний і багатозначний символ історії Польщі, як поділи Речі Посполитої, повязані з широким спектром російсько-польських стосунків кінця XVIII - початку ХХ ст. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі сучасної польської історіографії історії Російської імперії, виявленні загальних тенденцій розвитку та особливостей вивчення цієї проблематики польськими дослідниками. Відповідно до поставленої мети визначені наступні завдання: - розглянути інституційну інфраструктуру досліджень історії Російської імперії в польській історіографії, яка склалася впродовж останніх 20 років; Предметом дослідження є напрями у вивченні історії Російської імперії в польській історіографії 1989 - 2008 рр., інтерпретації російського минулого, що містяться в працях польських учених. Хронологічні рамки роботи мають два виміри: 1) межі періоду історії Російської імперії; 2) межі сучасного етапу вивчення цієї тематики в польській історіографії (1989 - 2008 рр.).Оскільки проблема історії Російської імперії в новітній польській історіографії ще не стала предметом спеціального комплексного дослідження, важливого значення набувають рецензійні рубрики наукових журналів, в яких найкраще відображається рецепція нових видань, повязаних з російською проблематикою, в середовищі польських дослідників. Цінна інформація міститься в бібліографічній серії «Бібліографія Східної Європи: Польща - Литва - Білорусь - Україна - Росія», яка видається Центром досліджень Східної Європи Варшавського університету з 1997 р. Другу групу становлять джерела, які дозволяють зорієнтуватися в функціональних можливостях сучасної польської історіографії в сфері вивчення історії Російської імперії, відтворити інституційну організацію цих досліджень. Наступну підгрупу історіографічних джерел становлять збірки статей, які виходили друком у Польщі протягом 1989 - 2008 рр. В контексті даної дисертації збірки становлять важливе джерело історіографічної інформації, оскільки дозволяють виявити пріоритетні проблемно-тематичні напрями вивчення історії Російської імперії, а також дають змогу зорієнтуватись в інтерпретаційних підходах польських дослідників до означеної проблематики: «Давня і нова Росія (з досвіду трансформації устрою)», «Росія ХІХ і ХХ століть», «Цивілізація імперської Росії», «Росія і Східна Європа: практична «імперіологія» та ін. Окремі дослідження дозволяють визначити інтерпретації, які польські дослідники застосовують при вивченні внутрішньої та зовнішньої політики Російської імперії.У висновках узагальнено основні здобутки новітньої польської історіографії історії Російської імперії. Відзначено, що найважливішими факторами, які сприяли зростанню кількості праць з історії імператорської Росії в польській історіографії та розширенню їх проблемно-тематичних меж, стали суспільно-політичні зміни в Польщі в 1989 р., розпад СРСР, а також відкриття доступу до архівної інформації, яка раніше була недосяжною для істориків. Передусім це стосується вивчення взаємних польсько-російських уявлень та стереотипів, інтелектуального життя в державі Романових, генезису імперської ідеї в Росії, а також проблем «націоналізації» імперії. Хоча до сфери польських досліджень історії Російської імперії сьогодні вводяться нові теми, вони найчастіше відповідають логіці заповнення «білих плям» історії, а не глибокій науково-дослідній концептуальній переорієнтації. Співіснування двох інтерпретаційних напрямів у сучасній польській історіографії найкраще простежується при зверненні до проблеми «національного питання» в Російській імперії, яке розглядається в основному з перспективи «польського питання».

План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вывод
У висновках узагальнено основні здобутки новітньої польської історіографії історії Російської імперії.

1. Відзначено, що найважливішими факторами, які сприяли зростанню кількості праць з історії імператорської Росії в польській історіографії та розширенню їх проблемно-тематичних меж, стали суспільно-політичні зміни в Польщі в 1989 р., розпад СРСР, а також відкриття доступу до архівної інформації, яка раніше була недосяжною для істориків.

2. Інституційна інфраструктура досліджень з історії Російської імперії в польській історичній науці 1989 - 2008 р. характеризується децентралізацією, що забезпечує їх теоретико-методологічний та тематичний плюралізм. Історіографічна географія Польщі з цієї перспективи виглядає наступним чином: найбільша кількість істориків і найповажніші наукові осередки сконцентровані у Варшаві, Кракові, Познані, Любліні, Вроцлаві та Лодзі; до іншої групи належать Гданськ, Жешув, Білосток, Кєльце, Ольштин, Ополе, де російська проблематика розробляється лише в межах університетських кафедр, які обєднують вузькоспеціалізовані наукові колективи. Специфіка цієї інфраструктури полягає у відсутності науково-дослідних центрів, для яких історія Російської імперії була би профілюючою темою. Відповідна проблематика розробляється, в основному, в межах наукових осередків історії Польщі, або Центрально-Східної Європи, що створює глобальну перспективу та сприяє вивченню російських сюжетів у широкому контексті історії Східноєвропейського регіону.

3. Протягом 1989 - 2008 рр. до сфери польських досліджень історії Російської імперії увійшли нові теми, які раніше були маргінальними, або взагалі не розглядались. Передусім це стосується вивчення взаємних польсько-російських уявлень та стереотипів, інтелектуального життя в державі Романових, генезису імперської ідеї в Росії, а також проблем «націоналізації» імперії. Однак основна увага польських істориків зосереджується на дослідженні різних аспектів «польського питання» в Російській імперії.

4. На думку дисертантки, в новітній польській історіографії виокремлюється два підходи до історії Російської імперії, які визначають інтерпретаційну лінію та концептуальні конструкції історичних праць: «традиціоналістський» і «ревізіоністський». При цьому перший з них має домінуючі позиції. Польський національний історичний наратив можна вважати за варіант „регіонального підходу” до вивчення історії імперської Росії. Імперія найчастіше виступає в ньому як зовнішня, ворожа сила, і є не стільки предметом дослідження, скільки тлом, контекстом для вивчення процесу визрівання польської нації та національної держави. В той же час, польська історіографія надає нового виміру історії Російської імперії, оскільки виводить її за вузькі межі власно російської історії та вписує в ширший, загальноєвропейський контекст.

5. Дослідження, написані з „ревізіоністської” перспективи, зустрічаються значно рідше. Можна говорити лише про окремі спроби вийти за межі традиційної польської національної парадигми у вивченні російської історії та широкого спектру проблем польсько-російських стосунків ХІХ - початку ХХ ст. Хоча до сфери польських досліджень історії Російської імперії сьогодні вводяться нові теми, вони найчастіше відповідають логіці заповнення «білих плям» історії, а не глибокій науково-дослідній концептуальній переорієнтації.

6. Співіснування двох інтерпретаційних напрямів у сучасній польській історіографії найкраще простежується при зверненні до проблеми «національного питання» в Російській імперії, яке розглядається в основному з перспективи «польського питання». Представники першого напряму розглядають політику царської Росії на колишніх землях Речі Посполитої з перспективи переслідувань, репресій і поневолення, а також опору польського населення русифікаційним заходам російської адміністрації. На противагу їм, репрезентанти «ревізіоністської» течії намагаються показати всю складність ситуації, що склалася на цих територіях у ХІХ - на початку ХХ ст.: специфіку імперських механізмів управління та їх еволюцію під впливом польських повстань, проблеми адаптації населення до нових умов життя і співпраці з російською владою.

7. Польські науковці загалом добре ознайомлені з доробком представників інших національних історіографій у галузі вивчення імперської проблематики. Перші, як правило, у своїх працях звертаються до підходів, які вже існують у світовому історіографічному дискурсі, повязуючи з ними свої висновки.

8. В польській історіографії сьогодні лише починається процес оформлення досліджень з історії Російської імперії в окремий академічний напрям. Однак на даному етапі вони значною мірою залишаються в межах «полоноцентричної» перспективи. Разом із тим, поступово здійснюється ревізія «традиціоналістських» поглядів на Російську імперію.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРКИ

1. Паньків М. М. Інституційна організація досліджень з історії Російської імперії у Польщі (1989 - 2007) / М. М. Паньків // Збірник наукових праць. Серія „Історія та географія” / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків : Майдан, 2008. - Вип. 29-30. - С. 106 - 111.

2. Паньків М. М. Російська імперія у польській перспективі: огляд сучасної польської історіографії (1989 - 2007) / М. М. Паньків // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя : Просвіта, 2008. - Вип. 22. - С. 226 - 231.

3. Паньків М. М. Поляки в Російській імперії. Огляд сучасної польської історіографії / М. М. Паньків // Схід - Захід. Історико-культурологічний збірник. - Харків : «НТМТ», 2008. - Вип. 9 - 10. - С. 319 - 334.

4. Паньків М. М. Російська імперія в польській історіографічній традиції: основні етапи та напрямки досліджень / М. М. Паньків // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія „Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки”. - Харків : Вид. ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. - Вип. 10. - С. 82 - 89.
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?