Комплексне (семантико-словотвірне, функціональне, діахронно-синхронне) дослідження префіксального та конфіксального словотворення прикметників в українській мові. Типологія словотвірних зв’язків формантів та їх семантико-функціональна спрямованість.
Аннотация к работе
З часу виокремлення вчення про словотвір із морфології в окрему лінгвістичну дисципліну інтерес українських мовознавців до проблем дериватології не вщухає. Пильну увагу дослідники приділяли й питанням історичного словотвору. Значна частина прикметникових префіксів і конфіксів, які брали участь у словотворі прикметників, їхній функціональний обсяг, сполучуваність із різними типами основ, ступінь активності використання для вираження певної словотвірної семантики, їхня дистрибуція на різних етапах розвитку української мови залишилися поза увагою мовознавців. 4) простежити історію розвитку кожного ЛСТ: визначити час формування ЛСТ; встановити його продуктивність / непродуктивність у різні періоди; простежити подальшу долю досліджуваних ЛСТ похідних префіксальних і конфіксальних прикметників у сучасній українській літературній мові, частково - в територіальних діалектах, коли потрібно, порівняти їх із аналогічними утвореннями інших словянських мов. Предметом дослідження стали префіксальні та префіксально-суфіксальні прикметники української мови, виявлені у памятках протягом усієї засвідченої історії формування мови, а також у сучасній українській мові.У першому розділі "Префіксальний і конфіксальний способи творення прикметників" проаналізовано історію та сучасний стан вивчення таких способів творення прикметників, як префіксація і конфіксація; розглянуто різні концепції та погляди мовознавців на згадану проблему. Префікс надъ-(*nadъ-), поєднуючись із безпрефіксними прикметниками, надавав їм значення "такий, що перевищує ознаку, названу твірним словом", і в такому разі був синонімічним до префікса не-: надътварьныи (Срезн. Прикметники, утворені від абстрактних іменників, поряд зі значенням "позбавлений чогось" набувають значення "якості, властивості, ознаки, котрі характеризують людину й різноманітні предмети та явища", тобто вони виражають ознаку, для якої властива протилежність якості порівняно з тією, що названа твірним словом. Поодинокі випадки творення прикметників із префіксом до-у прасловянській мові, а також відсутність їх фіксації у давній руськоукраїнській мові свідчать про те, що до XIV ст. префікс до-не брав активної участі у творенні прикметників. Конфіксальні прикметники з під-обєднуються у пять ЛСТ I - прикметники, які означають "той, що розташований нижче від предмета, названого твірним іменником"; II - прикметники, які означають "той, що перебуває близько від предмета, названого твірним іменником"; III - прикметники, що позначають напрям; IV - прикметники, які означають "той, що зазнає дії предмета або явища, названого твірним іменником"; V - прикметники, які означають "той, що відбувається перед тим, що названо твірним іменником".