Проблема якості історичного мислення. Параметри розселення й вектори колонізаційних потоків. Причини підвищеної рухливості європейських племен. Проникнення давньоруських дружин у Східний Крим та Приазов’я. Концепції походження причорноморських ногайців.
Аннотация к работе
Понад пять століть Північне Причорноморя розвивалося під впливом культури Еллади, понад три століття перебувало на орбіті римського світу, тисячоліття - візантійського, близько 300 років в залежності від Османської імперії, 200 років у складі Російської імперії та СРСР. Починаючи від міфів про Геракла, який, мовляв, під час однієї із своїх численних подорожей Причорноморям залишив відбиток своєї ступні на узбережжі р.Тірас, і кінчаючи міфами про Ахілла та Іфігенію - практично уся грецька міфологія пронизана відчуттям значущості в житті греків новоосвоюваних територій на берегах Понту Евксінського та Меотіди. «У ці епохи на південь від Припяті у лісовій і частково лісостеповій зонах існувала як самостійна цивілізація прасловян, а Степ, який є західною частиною Великого євразійського степу - гігантського природного комунікаційного коридору між сходом та заходом Євразії, був обєктом міграції кочовиків зі східних регіонів... Про те, що городище «Дикий сад» було протомістом, імовірно, першою торгівельною факторією малоазійських греків, свідчать виявлені тут археологами залишки трьох храмів, а також система фортифікації рубежу ІІ-І тисячоліть до н.е., вперше досліджена в регіоні степового Причорноморя. У Північному Причорноморї було започатковано тривалу в часі традицію існування міст-полісів із специфічною системою управління, які служили своєрідним мостом між античним світом Егейського й Середземного морів і місцевими культурами таврів, скіфів, сарматів.