Історія Новоросійського (Херсонського) військового поселення кавалерії (1817-1857 рр.) - Автореферат

Історія збройних сил, окремих військових підрозділів і формувань посідає чільне місце серед проблем дослідження сучасної історичної науки, що є виправданим, враховуючи роль, яку відіграє армія для будь-якої країни в будь-який період. Одним з подібних штучно створених урядом військово-господарських формувань на території Південної України стало Новоросійське військове поселення кавалерії. Його історія висвітлювалась вченими в контексті системи поселень в цілому або в звязку з дослідженням питань періоду становлення і прибутковості. Таким чином, враховуючи вищезазначене, актуальність обраної теми полягає у недостатньому її висвітленні, необхідності теоретичного осмислення тієї ролі, яку відігравало Новоросійське військове поселення кавалерії в економічному розвитку і трансформації станової структури населення південноукраїнського регіону, а також у можливості урахування досвіду організації системи збройних сил на сучасному етапі. Територіальні рамки дослідження обумовлені місцем знаходження населених пунктів Новоросійського військового поселення кавалерії, що розташовувались у Херсонській і Катеринославській губерніях (тепер населені пункти на території Херсонської, Миколаївської, Кіровоградської, Дніпропетровської областей України).Петров головну увагу звернув на внутрішній устрій військових поселень, розглянув питання улаштування й управління військовими поселеннями, описав схему округу поселеного полку, його управління, підняв питання правового положення військових поселенців. Вступаючи у військові поселення, людина більше не належати собі і ставала частиною (річчю) колективної одиниці, яку Аракчеєв назвав - військовими поселеннями" . Кункль поставили за мету ознайомити читачів з режимом, який панував у поселеннях за період перебування при владі О.А. Аракчеєва. Євстафєва зясовувалися причини та хід повстань військових поселенців у Слобідсько-Українському, Бузькому та Новгородському поселеннях, приділяли увагу ставленню декабристів до системи поселень . Перший проходив під час організації та поселення Бузької уланської дивізії (1817-1818 рр.), другий включав оселення Української уланської дивізії (1819-1821 рр.) і третій - оселення 3-ї кірасирської дивізії (1821-1826 рр.).Медичне обслуговування в Новоросійському військовому поселенні здійснювали окружні лікарі, фельдшери, тяжко хворих лікували в окружних шпиталях. Керівництво поселень вважало необхідним, в першу чергу, забезпечити освіту і військову підготовку чоловічого населення, тому значних результатів було досягнуто в підготовці резервів для діючих армійських частин, підрозділи яких отримували добре підготовлених молодших офіцерів. У поселенні існували спеціальні професійні навчальні заклади. У висновках підсумовано результати і сформульовані основні положення дослідження: зясовано, що тема даної роботи не була предметом спеціального дослідження і не знайшла комплексного висвітлення в історичній літературі; обґрунтовано, що виникнення Новоросійського військового поселення на території Південної України стало наслідком розвязання соціально-економічної кризи і необхідності підтримувати зовнішньополітичний курс Російської імперії на початку ХІХ ст.

Основний зміст дисертації

1. Цубенко В.Л. Соціально-економічний розвиток населених пунктів Новоросійського військового поселення. 1817-1857 рр. // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб. статей. - К.; Донецьк, 2001. - Вип.15. - С.34-40.

2. Цубенко В. Етносоціальні процеси у Новоросійському військовому поселенні. 1817-1857 рр. // Наукові записки: Зб. пр. молодих вчених та аспірантів. - К., 2001. - Т.6. - С.257-262.

3. Цубенко В.Л. Розвиток господарства у Новоросійському військовому поселенні кавалерії // Український селянин: Зб. наук. пр. - Черкаси, 2002. - Вип.6. - С.71-73.

4. Цубенко В.Л. Школи військової підготовки в Новоросійському військовому поселенні // Науковий збірник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. - Ізмаїл, 2002. - Вип.13. - С.11-13.