Передумови початку епохи Просвітництва. Характеристика головного труду Монтеск"є "О духе законов". Поняття Просвітництво по І. Канту. Розвиток раціоналізму завдяки "Школі Вольфа", представники якої працювали майже в усіх німецьких університетах.
Аннотация к работе
Значна кількість освічених людей була переконана, що Просвітництво приведе людство до щастя. Просвітителі вважали, що всі люди від природи наділені природними правами, зокрема правом на життя, свободу і рівність. Із цього випливало, що всі існуючі в суспільстві відмінності (між бідними та багатими, правителями й підлеглими, дворянами і простими людьми) були встановлені не Богом, а самими людьми; з огляду на це вони мали змінити те, що самі створили. Суспільство вважалося справедливим тільки за умови, що в ньому додержано природних прав людини. Єдиний спосіб, коли хто-небудь відмовляється від своєї природної свободи і вдягає на себе пута громадського суспільства, - це угода з іншими людьми про обєднання в суспільство для того, щоб зручно, добре і мирно спільно жити, вільно користуючись своєю власністю і знаходячись у більшій безпеці, ніж хто-небудь, хто не є членом суспільства...Філософія Нового часу, розвиваючись у діалозі з наукою, приділила значну увагу дослідженням методу істинного пізнання для підвищення надійності й ефективності науки.
Вывод
Філософія Нового часу, розвиваючись у діалозі з наукою, приділила значну увагу дослідженням методу істинного пізнання для підвищення надійності й ефективності науки.
Ця філософія досягла нового рівня у розробленні проблем пізнання, в осмисленні субстанції як вихідної підоснови дійсності, у дослідженні людини й суспільних процесів.
Філософія Нового часу ввібрала в коло своїх проблем усі сфери людської життєдіяльності, демонструючи широкі можливості людського пізнання. Розвиваючи вихідні ідеї класичного типу філософствування, вона або підносила людський розум, або піддавала його випробуванням, щоб визначити його потенціал. Філософія Нового часу донині залишається школою європейської філософської культури.
Список литературы
1. Горбачев В. Г История философии. Брянск, 2000.
2. Гусев В. Західноєвропейська філософія XV-XVIII ст. К., 1995.
3. История философии в кратком изложении. М., 1991.
4. Бекон Ф. Сочинения: В 2 т. М., 1972.
5. Гельвеций К. О человеке, его умственных способностях и воспитании/ /Соч. в 2-х томах. Т.2. М., 1974.
6. Декарт Р. Сочинения: В 2 т. Т.1. М., 1989.
7. Дидро Д. Мысли к объяснению природы. Разговор Деламбера с Дидро // Избранные философские произведения. М., 1956.
8. История философии/А.Н.Волкова и др. М., 1997.
9. Кондильяк Этвен Бонно де. Ответ о происхождении человеческого знания//Сочинения в 3-х томах. Т.2. М., 1982.
10. Паскаль Б. Думки про релігію. Львів, 1995.
11. Скратон Р. Коротка історія новітньої філософії. К., 1998.
12. Татаркевич Вл. Історія філософії. Т.2. Львів, 1999.