Висвітлення морського бою між військовими кораблями Китаю та В’єтнаму 14 березня 1988 року. Аналіз геополітичних причин, що призвели до збройної сутички між країнами з однаковим суспільно-політичним ладом та ідеологією. Наслідки морського конфлікту.
Аннотация к работе
Військово-морські сили США оприлюднили концепцію "Морська міць-21" ("Sea Power-21"), яка містить в собі три напрями: "Морський удар" ("Sea Strike") - базується на перенесенні наступальної потуги в будь-який регіон світу (покращення управління, звязку, ЕОМ, розвідки, точності, прихованості та живучості для прискорення оперативності дій, збільшення їх діапазону та ефективності); "Морське базування" ("Sea Basing") - ґрунтується на автономному використанні моря як маневреного простору з урахуванням відсутності баз на суші (забезпечує керівників обєднаних сил необхідним командуванням та керуванням, вогневою підтримкою наземних операцій та їх матеріально-технічним забезпеченням, у такий спосіб мінімізуючи кількість уражених ресурсів на суші). Після розгрому Японії, яка домінувала в регіоні до Другої світової війни, китайці вирішили не обмежувати себе у вимогах і оголосили своєю практично всю акваторію цього моря разом з архіпелагом Спратлі та Парсельськими островами. Інтерес до островів виник на початку XXI ст., коли внаслідок низки змін у світі важливість розсипу пустельних островів і рифів одного разу злетіла до небес, а саме: на шельфі Південно-Китайського моря знайшли поклади вуглеводнів, що за обсягами потенційно перевершують саудівські. 14 березня 1988 р. біля рифу Джонсона (китайською Синь Коу) відбувся морський бій між кораблями КНР та Вєтнаму за острови, де було потоплено три вєтнамські кораблі.
Список литературы
1. Калініченко О.О. Океанами Арея. - Одеса: КП ОМД, 2015. - 324 с.
2. Калініченко О.О. Когорта або роль українського чинника в зародженні, становленні та розвитку підводної військової справи (1595-1995). - Одеса: КП ОМД, 2010. - 160 с. з іл.