Дослідження Конституції Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки. Головні положення основного закону Радянської держави. Аналіз норм першої радянської конституції, що закріплювали статус тоталітарної держави, обмежували права громадян.
Аннотация к работе
Рішення про підготовку першої радянської Конституції було прийнято на ІІІ Всеросійському зїзді Рад у січні 1918 р. В обстановці різкої боротьби Комісія затвердила більшовицький проект «Основних начал» Конституції. V Всеросійський зїзд Рад одноголосно затвердив Першу Конституцію РСФСР. Конституція законодавчо закріпила завоювання Жовтневої революції: диктатуру пролетаріату у формі республіки Рад, союз робітничого класу й селянства, перехід основних засобів виробництва у власність народу, рівноправність націй, федерацію як форму пристрою, пролетарський інтернаціоналізм, основні волі й права трудящих. По Конституції вищим органом державної влади РСФСР був Всеросійський зїзд Рад, вищим законодавчим, розпорядницьким і контролюючим органом між зїздами - ВЦВК, що створював уряд РСФСР - Рада Народних Комісарів - СНК.ІІІ Всеросійський зїзд Рад, що відбувся в січні 1918р., висунув підготовку Конституції РСФСР у якості однієї з першочергових завдань Радянської влади. Затверджена ІІІ Всеросійським Зїздом Рад у січні 1918 року декларація прав трудящих і експлуатованого народу разом із затверджуваної V Всеросійським зїздом Рад Конституцією Радянської Республіки становлять єдиний основний закон Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки [3, 126]. Кожна влада, що наставала, особливо в результаті перевороту й тим більше соціальної революції прагне закріпити свою легітимність конституцією, затвердженої або всенародним референдумом або вищим представницьким органом законодавчої влади. Уже на ІІІ Всеросійському зїзді Рад прийняті були такі важливі акти як «Декларація прав працюючого й експлуатованого народу» і постанова «Про федеральні установи Російської Республіки» основи, що заклали, майбутньої радянської конституції. Однак реально ВЦВК зміг зайнятися питанням про конституції лише після ратифікації IV Всеросійським зїздом рад Брестського мирного договору.Останнє мало активно сприяти придушенню скинутих експлуататорських класів, ліквідації капіталістичної приватної власності на засоби виробництва і створенню основ соціалістичної економіки. Характерною рисою цього періоду було завершення націоналізації промисловості й експропріації майна буржуазії. В умовах іноземної інтервенції та громадянської війни процес націоналізації промисловості було прискорено. До кінця 1920 p., з фактичною ліквідацією інституту приватної власності, державною власністю оголошувалися всі промислові підприємства, які перебували у володінні приватних осіб або товариств, із кількістю робітників понад пять із механічним двигуном або десять без механічного двигуна. Радянським установам, підприємствам та організаціям заборонялось укладати будь-які угоди з приватними особами і користуватися послугами ринку, тобто різні форми власності перебували в нерівноправному становищі.Перша конституція Росії виявилася законом, що закріплює тоталітаризм, безконтрольність державної влади, тобто антиконституційним по суті. Однак з іншого погляду Конституційний закон 1918р. безумовно, мав всі ознаки основного: він був затверджений виборним органом влади, проголосив республіканську форму правління, федеративний державний устрій, установив порядок формування представницьких органів влади через виборчу систему. За працюючими вперше були закріплені деякі політичні й соціально-економічні права, рівність у правах незалежно від раси й національності. Правової функції «пощастило» менше: багато положень цього Закону були споконвічно сформульовані не у вигляді правових норм, а у вигляді декларативних установлень, завдань, констатації факту проведених перетворень. Це - норми, які встановлювали політичну нерівноправність громадян, уводили примусову працю, узаконювали фактичне насильство, репресії відносно цілих станів, виводили владу із правових рамок, виправдуючи будь-які засоби в досягненні поставлених політичних цілей: експропріація, вторгнення в право приватної власності, пряме придушення, позбавлення прав.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ I. РОЗРОБКА ТА ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ
РОЗДІЛ II. ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОСНОВНОГО ЗАКОНУ РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Вывод
Перша конституція Росії виявилася законом, що закріплює тоталітаризм, безконтрольність державної влади, тобто антиконституційним по суті. Однак з іншого погляду Конституційний закон 1918р. безумовно, мав всі ознаки основного: він був затверджений виборним органом влади, проголосив республіканську форму правління, федеративний державний устрій, установив порядок формування представницьких органів влади через виборчу систему. За працюючими вперше були закріплені деякі політичні й соціально-економічні права, рівність у правах незалежно від раси й національності. Цей закон, безсумнівно, виконував установчу функцію, тому що вводив або санкціонував нові інститути влади: систему Рад, структуру й компетенцію уряду, державні символи й ін. У ньому були зафіксовані принципово інша, чим колись, система влади й нові підстави її відносин з опозиційними силами. Із цього погляду можна вважати, що Конституція РСФСР 1918р. виконувала й свою політичну функцію.
Правової функції «пощастило» менше: багато положень цього Закону були споконвічно сформульовані не у вигляді правових норм, а у вигляді декларативних установлень, завдань, констатації факту проведених перетворень. Так, перший із шести розділів представляла «Декларація прав працюючого й експлуатованого народу», що по суті своєї й змісту була скоріше політичним, чим правовим документом. Що стосується тих положень Конституції, які були сформульовані саме як правові норми, найбільш важливі з них мали неправовий зміст, тобто виражали антиправо. Це - норми, які встановлювали політичну нерівноправність громадян, уводили примусову працю, узаконювали фактичне насильство, репресії відносно цілих станів, виводили владу із правових рамок, виправдуючи будь-які засоби в досягненні поставлених політичних цілей: експропріація, вторгнення в право приватної власності, пряме придушення, позбавлення прав.
В основу даного документа, як і режиму, що йому відповідав, була покладена теорія насильства, диктатури, у сутності заперечливу ідею права.
З одного боку, нова влада в главу кута ставила саме працюючу людину, залучаючи її до політичного життя, ставлячи завдання ліквідувати безграмотність, прагнучи зжити соціальний паразитизм. Ці норми, безсумнівно, мали соціальну цінність. З іншого боку, загальносоціальний потенціал Радянської влади виявився з «мінусовою» оцінкою. Конституція не убезпечила від насильства окрему особистість і заперечувала можливість представити у владі різні соціальні інтереси; навпроти, вона узаконила тоталітарну владу, що навязувала суспільству єдино можливий шлях розвитку. Виправдуючи прямі репресії, класову ворожнечу, Конституція виконувала антисоціальну функцію, розділяючи населення на «своїх» і «ворогів». конституція радянський держава тоталітарний
Список литературы
1. Барсенков А. История России. 1917-2009 / А. Барсенков. - М.: Аспект-Пресс, 2010. - 846 с.
2. Кушнир А. Перша Конституція СРСР: до 60-річчя ухвалення / А. Кушнир. - М.: Высшая школа, 1985. - 244 с.
3. Ронін З. Перша Радянська Конституція / З. Ронін. - М.: Основа, 1949. - 350 с.
4. Митюков М. Зародження ідей конституційного правосуддя в Росії / М. Митюков. - М.: Основа, 1996. - 360 с.
5. Скрипилев Е. Первая Советская Конституция / П. Яроцький. - М.: Наука, 1968. - 240.