Кавказ та Закавказзя в турецько-ірано-російських відносинах в XVI-XVIIст. Російсько-іранські та російсько-турецькі відносини під час правління Петра Великого. Північний Кавказ в російсько-ірано-турецьких відносинах в період правління Єкатерини ІІ.
Аннотация к работе
ЗМІСТ Вступ.........................................................................................................................3 Розділ 1.Кавказ та Закавказзя в турецько-ірано-російських відносинах в XVI-XVIIст.......................................................................................................................5 Розділ 2.Російсько-іранські та російсько-турецькі відносини під час правління Петра І..................................................................................................15 2.1 Російсько-кавказькі відносини та османо-кримська агресія в пер.чв.XVIIIcт........................................................................................................15 2.2 Похід російських військ на побережжя Каспійського моря та наслідки його приєднання до Росії......................................................................................18 Розділ 3. Північний Кавказ в російсько-ірано-турецьких відносинах в період з 1725 до 1762р.р......................................................................................................23 3.1 Перший похід Надіра в Дагестан...................................................................23 3.2 Кабарда в російсько-турецько-кримських відносинах................................25 3.3 Белградський мирний договір........................................................................29 3.4 Розгром військ Надіра в Дагестані................................................................32 3.5 Процес приєднання північнокавказьких народів до Росії...........................35 Розділ 4. Північний Кавказ в період правління Єкатерини ІІ...........................35 4.1 Російсько-турецька війна 1768-1774р.р........................................................37 4.2 Наслідки Російсько-турецької війни 1768-1774р.р………………………..41 4.3 Північний Кавказ під час повстання шейха Мансура і Російсько-турецької війни 1787-1791р.р................................................................................................47 Висновки ..............................................................................................................54 Список використаних джерел та літератури .....................................................59 ВСТУП XVIII століття - переломний етап в історії народі Кавказу. Прогресуючий упадок Ірану та Османської імперії, активний вихід петровської Росії на міжнародну арену поставили питання про долю Кавказу в коло найважливіших проблем світової політики того часу. Ставши одним з основних джерел протиріч у відносинах вказаних країн, цей регіон в силу важливих стратегічних позицій привабив увагу європейських держав, в першу чергу Англії та Франції. Разом з проведенням політики „східного бар’єру” в Європі вони розпалювали протистояння між Іраном та Османською імперії та Росією на Кавказі, щоб завадити просуванню останньої до південних морів. В силу того, що стратегічні плани європейських держав на сході визначились лише на кінець XVIII ст. їх протидія посиленню впливу царської Росії на Кавказі почалось ще за часів Каспійського походу Петра І. Північний Кавказ став об’єктом кавказької політики Росії ще з часів приєднання Кабарди в середині 50-х років XVI ст. Територіальні та хронологічні межі:в роботі йдеться про території РФ,та країни Кавказького регіону суміжні з нею,що до хронологічних меж то для більшого розуміння проблематики питання дослідження починається з XVIст.коли саме Московська держава наближається до територій Кавказу і закінчується XVIIIст. який є переломним в історії народів Кавказу Мета роботи: висвітлити процес територіального розширення Російської імперії на прикладі кавказького вектору зовнішньої політики держави. Інтерес Московської держави до країн Сходу значно зріс уже в другій половині XV в. у звязку з прагненням Москви установити постійні торговельні звязки зі своїми східними сусідами. Не випадково в цей час великого значення набуває стародавній торговельний волзький шлях, на якому виросли такі торговельні міста, як Нижній Новгород, Казань, Астрахань. Одночасно із Ширваном установилися, звязки Москви з Грузією, або, як її тоді називали, з Іверской землею. Турецькі султани прагнули використовувати звязки підвладного їм Криму з Казанню, Астраханню і ногайцями з метою підпорядкування їхньої своєї влади для протидії східній політиці Московії і відтискування її від Каспійського і Чорного морів. Перше зіткнення Туреччини з державою Сефевідів, що поширила в першому десятилітті XVI в. владу з Азербайджану на Карабах, Вірменію, Курдистан і ін., закінчилося знаменитою битвою, що відбулася на Чалдиранскій рівнині, біля міста Маку, у серпні 1514 р. У цій битві турки здобули повну перемогу. Туреччина побоювалася зближення Сефевідської держави з Москвою, зацікавленої в розвитку торгівлі з кавказькими народами. Кримські хани, а за ними і турецькі султанами в XVI в. відкрито претендували на панування над ногайськими ордами і ханствами Поволжя. Користуючись династичними звязками з казанськими ханами, кримські ха