Аналіз основних етапів вивчення стародавньої гірничої справи, металургії і металообробки в Донбасі. Дослідження методів гірничих робіт, прийомів збагачення і плавки руд, організації ливарного виробництва на копальнях і на великій відстані від них.
Аннотация к работе
Вивчення численних поселень і господарства племен зрубної культурно-історичної спільноти в межиріччі Дону і Дніпра до початку 70 років ХХ сторіччя мало істотний недолік - був відсутній звязок з чітко датованими памятками гірничої справи і металургії як джерел міді і бронзи. Знахідки залишків металургії і металообробки у похованнях і на поселеннях катакомбної і зрубної культур вельми умовно повязувалися з мідними копальнями Східної України, основні потоки металу вважали експортом з Волго-Уралля або Кавказу. Невирішеними залишалися питання отримання міді з донецьких руд і виділення місцевих типів виробів зрубної культурно-історичної спільноти, під сумнів ставили існування гірничо-металургійного центру у Східній Україні, незалежного від центрів Приуралля і Поволжя, Північного Кавказу і Карпато-Трансільванії, які були частинами Євразійської та Циркумпонтійської металургійних провінцій. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому зроблено одну з перших спроб в археологічному вивченні памяток доби бронзи Східної України автору вдалося: виділити Бахмутські мідні копальні та розташовані поряд чітко датовані стоянки гірників-металургів зрубної культури; вперше в Східній Європі дослідити розкопками різні типи мідеплавильних печей, знайти серію гірничих і металообробних знарядь праці, зливків, виробів з металу, ливарних форм; обґрунтувати існування в Донбасі в XV - XI століттях до н.е. могутнього Центру металургії та металообробки і виділити, встановити господарський звязок мідних копалень з довготривалими спеціалізованими та звичайними поселеннями зрубної культурно-історичної спільноти на Сіверському Донці та у Подонні; обгрунтувати клановий характер гірничої справи, металургії і металообробки, окреслити ареали розповсюдження металу Донецького гірничо-металургійного центру у Північному Призовї і доказати існування мінової торгівлі.У вступі автор розглядає існуючі в науці погляди на виникнення первісного ремесла, роль та значення оволодіння міддю та бронзою, переваги першого металу перед камяними знаряддями праці, важливість для первісних племен мати доступ до родовищ мідних руд. Автор дисертації присвятив розділ 1 ”Стан наукової розробки теми, джерельна база, методологія досліджень” аналізу історіографії вивчення залишків видобування мідних руд у Бахмутській улоговині, досліджень первісної металургії і металообробки в Північному Приазовї і в Європейській частині колишнього СРСР Шаповалов дослідив поселення ЗК Іллічівка зі слідами металообробки (вироби, ливарні форми, плавка під вугільною купою).Плідними стали розкопки поселення ЗК Усове Озеро С.С. Яскравими і виразними, за оцінкою А.Д.Пряхіна, стали розкопки автором дисертації стоянок гірників-металургів ЗК поруч мідних копалень, де в Пилипчатиному-1 знайдені ямні печі, ливарні форми, зливки, кістяні вироби, зольник і 2 житла гірників (1975,1977,1983 рр.), в Пилипчатиному-2 комплекс з 5 наземних камяних плавилень і піч для штейнування, ливарні форми, кістяні вироби (1983 р.), у Вискрівці - ливарні форми, мідні швайки, зливки, серія гірничих знарядь (1978 р.), у Клиновому-мідні шлаки, вироби з кістки, залишки житла (1985 р.). Автор дисертації у розділі 4 „Організація мідеплавильного виробництва” класифікував виробничі споруди для плавлення мідних руд: 1. печі ямно-купольного типу (Пилипчатине-1, Усове Озеро), де у горщиках або без них плавилася збагачена окисна руда, 2. наземні камяні печі, де у горщиках під вугільною купою плавили мідну руду (Пилипчатине-1,2, Усове Озеро, Картамиш), 3. плавління у горщиках під купами деревного вугілля (Усове Озеро, Іллічівка), 4. печі ямні для штейнування сульфідних руд.Важливий висновок дисертації полягає в тому, що археологічно, на численних джерелах доказано для Доно-Донецького регіону існування складного господарчого комплексу у вигляді стоянок гірників-металургів біля мідних копалень та спеціалізованих поселень кланів майстрів гірників-ковалів. Відбувалися інтенсивна розробка родовищ мідних руд у XV-XI ст. до н.е., виробництво широкого асортименту зброї та знарядь праці з міді та бронзи як для внутрішніх потреб племен ЗКІС, так і на експорт. Якщо 30 років тому пріоритетами у вивченні гірничої справи та металообробки були виключно Приуральський, Кавказький та Карпато-Трансильванський Центри, що входили до Євразійської металургійної провінції, то сьогодні археологами визнано існування на межі степу та лісостепу Північного Причорноморя потужного Донецького ГМЦ з кількома осередками металургії-металообробки в Доно-Донецькому регіоні на степовому Лівобережжі Дніпра, у Східній Україні. Виникнення ДГМЦ та осередків металургії, металообробки у Доно-Донецькому регіоні з XV-XIV століть повязано з появою індоіранських зрубних племен. Згасання відбувається у ХІІ-ХІ століттях, що повязано з відходом зрубно-сабатинівського населення індо-іранців на захід у звязку з кліматичними змінами та інфільтрацією у степ протобондарихінського лісостепового населення фіно-угрського походження, яке мало інший, ніж зрубна культура, господарсько-е