Трактування документознавства як наукової дисципліни: історіографічний аспект. Сутність поняття "документ". Зміст та структура документознавства як науки, її формування й розвиток на сучасному етапі. Методи уніфікації та стандартизації документів.
Аннотация к работе
Він запропонував назвати нову науку що вивчатиме документаційну діяльність бібліологією або документологією, що було б повязано з ототожненням книги та документа. Предметом нової науки стали процеси, повязані з пошуком, збирання, систематизацією і поданням в користуванні різних видів документів. Документ - формалізоване, узагальнююче поняття, що характеризує матеріальний обєкт, в якому на конкретному матеріальному носії за допомогою різних знакових систем при застосуванні різних способів документування закріплюється соціально важлива інформація для передачі її в просторі і часі. В той же час термін «документознавство» вже затвердився у якості позначення наукового та освітнього напрямку , заснованого на широкій трактовці документа (як будь-якого матеріального носія з записаною на ньому соціальною інформацією). Серед стимулів конституювання цієї наукової дисципліни основними, на мій погляд, були (і залишаються): необхідність нормативного та науково-методичного забезпечення організації документостворення та документообігу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях (далі - установах) в нових умовах їхнього функціонування (тобто після набуття Україною незалежності); впровадження в установах систем електронного діловодства та документообігу (СЕДД); значна потреба у вузівській підготовці документознавців, які будуть спроможні вирішувати складні завдання, повязані з зазначеними вище інноваціями.Теоретичною і методологічною основою науки про документ є філософська теорія відображення, яка дає можливість визначити інформацію як результат введеного в інформаційну взаємодію інваріанта відображення, зафіксованого акту сприйняття, який у формальній комунікації стає одним з елементів системного матеріального обєкта [8, с.29]. Серед усього наукового здобутку П.Отле, спеціально чи опосередковано присвяченого документології, особливо поціновуємо «книгу про книгу» (за визначенням автора) - «Трактат про документацію» (1934), що став своєрідним підсумком роздумів автора щодо змісту науки про документ. Документацією виступають: 1) окремі документи, 2) бібліотека як колекція самих документів, 3) бібліографія (описання і класифікація документів), 4) документальні архіви (досьє, матеріали документації), 5) адміністративні архіви, що містять будь-які документи установи, 6) архіви давніх документів (рукописи, у т. ч. юридичні документи громадських організацій, приватні, комерційні документи), 7) документи, відмінні від бібліографічних і графічних (музичний твір, надписи на камені, кіно, фільм, фільмотека, фонограф, диск, дискета), 8) музейні колекції (експонати, зразки, моделі та ін. тривимірні обєкти), 9) енциклопедія як діяльність із кодифікації й узгодження інформації. Фундаментальні праці науковця містять таке розуміння документології: наука, методологія, методи, які розглядають «будь-який документ із найзагальніших і одночасно найрізноманітніших позицій»; «узагальнююча наука, що охоплює систематизовану сукупність фактів і явищ, які належать виробництву, зберіганню, обігу і користуванню текстовими і будь-якими іншими документами»; у майбутньому самостійна наука, покликана «вивести із полону емпіризму методи і засоби документарно-комунікаційної діяльності»; теоретична, порівняльна наука, що застосовує «достатньо абстрактні методи дослідження, обєктом якої є всі без винятку текстові і будь-які нетекстові документи». Документ як предмет, що означає знак, носій; документація як дія документування і сукупність документів, а пізніше - наука про документ; документаліст - фахівець із документації; документувати - процедура щодо створення і користування документа; документальний - той, що належить документації; документарій - інститут документації, документотехніка - техніка документації та ін. були запропоновані ученій спільноті для обговорення з метою дійти згоди щодо найважливіших традицій лексем наукової мови і її неологізмів.Безперервне зростання обсягів документації в усьому світі, все більш широке застосування електронно-обчислювальної техніки при обробці інформації, використання непаперових носіїв та інші обєктивні фактори приводять фахівців до висновку про необхідність пошуку нових можливостей оволодіння і керування документованою інформацією, а отже і про необхідність розвитку науки про документознавство. Доступ, який відкрився, до світових інформаційних ресурсів, перехід на електронні документування, збереження і передачу документів, тобто перехід на принципово нові способи організації інформації і доступу до неї, ставлять перед документознавством, архівознавством, документалістикою та іншими науковими дисциплінами, що мають обєкт дослідження документ, принципово нові наукові і прикладні проблеми. Загальне документознавство або документологія - це наука, що вивчає історію, теорію документа, формує поняттєво-категоріальний апарат документознавства та розробляє методику роботи з документами. Документалістика розглядається як прикладна галузь кібернетики, обєктом якої є оп