Диктофонна станція як розподільний пристрій для автоматичного дистанційного керування записом усної інформації на диктофон і автоматичним розподілом завантаження їх за часом; практичне значення та сфери застосування. Оцінка ефективності станції.
Аннотация к работе
ДИКТОФОН Вступ В даний час до девяноста відсотків усього потоку інформації сприймається органами зору людини. Мініатюрні диктофони поряд з телефоном, радіо, магнітофоном дає можливість сприймати інформацію органом слуху. Перший найпростіший диктофон і першим в світі апаратом для запису звуку був фонограф Т. Едісона, винайдений ним в 1877 році. На валик з станіолю, що обертався від руки, запис наносилася голкою, припаяної до мембрани. На цьому носії звуку фірмою «Диктофон корпорейшн» був випущений в кінці сорокових років диктофон «Тайм-майстер». 55» фірми «Телефункен»). У 1934 році на виставці радіоапаратури в Берліні фірма «AEG» демонструвала перший апарат, названий і запатентований як «магнітофон» зі швидкістю руху стрічки сімдесят вісім сантиметрів на секунду. Удосконалення магнітної стрічки йшло шляхом пошуку найбільш ефективного феромагнітного покриття, покращення механічних властивостей основи та зменшення її товщини. Найбільший ефект дає застосування Д. с. в машинописному бюро, в якому друкування текстів здійснюється фономашиністками з фонограм, записаних на диктофоні. Найперший диктофон - касетний був винайдений ще в середині 20-го століття компанією Olympus, яка з того далекого часу займається розробкою і впровадженням новітніх і кращих моделей мінікасетних і цифрових диктофонів.