Наголошення дієприкметників на -tji та -љі у пізньопраслов’янський період. Дослідження наголошення дієприслівників у давніх пам’ятках української мови. Випадки розбіжностей у наголошуванні дієприслівників у давніх пам’ятках і в сучасній літературній мові.
Аннотация к работе
У своїх дослідженнях відомий учений розглянув широке коло питань, що стосуються теорії прасловнського наголосу та історії акцентуації окремих лексико-граматичних груп. Він розглядає історію акцентуації кожного лексико-граматичного класу слів української мови від пізньопрасловянського періоду до нашого часу і встановлює основні тенденції в їх наголошуванні. Дієприслівники дуже рідко наводяться в словниках, тому для встановлення їхнього наголошення в сучасній українській мові необхідно було дослідити наголошення дієприслівників в українській класичній поезії. На той час дієприслівники минулого часу утворювалися вже безпосередньо від основи інфінітива: після суфікса основи (-и-,-і-,-а-,-ну-,-ова-) виступав дієприслівниковий суфікс минулого часу-вши. Мета дослідження - дослідити історію акцентуації українських дієприслівників теперішнього часу на-чи та дієприслівників минулого часу на-ши /-вши від пізньопрасловянського періоду до нашого часу.У пізньопрасловянській мові дієприкметники на-tji, утворені від дієслів на-іті,-іть, мали три акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В (від дієслів з акцентною парадигмою в), акцентний тип С (від дієслів з акцентною парадигмою с). Цілий ряд дієприслівників акцентного типу С в українській мові втратив кінцеве наголошення і отримав кореневе під впливом дієприслівників акцентного типу А та акцентного типу В: блудячи, бродячи, ворожачи, гатячи, глушачи, годячи, голосячи, гублячи, дзвонячи, ділячи, дружачи, дурячи, душачи, живлячи, журячись, кадячи, клонячи, косячи, котячи, кривлячи, кришачи, кроплячи, кружачи, ловлячи, мастячи, морячи, мостячи, плодячи, полонячи, поячи, родячи, сліплячи, смалячи, смолячи, солодячи, солячи, студячи, сушачи, топлячи, тулячи, туплячи, цідячи, цінячи та ін. У пізньопрасловянській мові дієприкметники на-tji, утворені від дієслів на-мті/-ati,-іть, мали два акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а) та акцентний тип С (від дієслів з акцентною парадигмою с). У пізньопрасловянській мові дієприкметники на-tji, утворені від дієслів на-ti,-еть/-jetь, мали три акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В (від дієслів з акцентною парадигмою в) та акцентний тип С (від дієслів з акцентною парадигмою с). У пізньопрасловянській мові дієприкметники на-ъљі /-vъљi, утворені від дієслів на-ti,-еть/-jetь, мали три акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В (від дієслів з акцентною парадигмою в) та акцентний тип С (від дієслів з акцентною парадигмою с).