Типові риси української історіософської традиції в її діахронії. Історіософія Ліни Костенко в контексті вітчизняних історіософських тенденцій. Морально-етичні, релігійні, естетичні особливості національного світогляду та світовідчуття українства.
Аннотация к работе
У творах на історичну тематику використовувалися поняття історизм, історичні погляди автора тощо. Царина поезії відповідно обмежувалася студіюванням історіографічного спрямування тексту чи зауваженнями щодо наявності - відсутності у творі певних історичних схем, постулювання законів історії тощо. Дослідження, яке містило б вичерпно висвітлену історіософську домінанту у творчості Ліни Костенко, поки що немає. Вибір теми, як і формулювання проблеми дослідження, зумовлено наявністю вказаної лакуни у загальному корпусі текстів, які стосуються вивчення і потрактування творчого доробку поетеси. Реалізація поставленої мети передбачає розвязання таких завдань: - дати чітке визначення поняття історіософія у співставленні з термінами історіографія, епістемологія, філософія історії;Перший розділ - „Художня історіософія в українському гуманітарному просторі” - присвячено зясуванню ступеня адаптації поняття „історіософія” в сучасній гуманітарній терміносистемі і досліджено історію становлення історіософських концепцій в українській науковій та художній літературі. У підрозділі 1.1 - „Загальнотеоретичні аспекти використання терміна історіософія” - подано тлумачення понять історіософія і художня історіософія, описано процес введення в науковий обіг обох термінів. Історіософія являє собою осмислення історії, точніше, теоретичне знання про історію, емпіричне знання про яку дає історіографія. Виявлено, що українська художня історіософія (або аксіологічний аспект української історіософії) виростає з філософсько-сцієнтистських поглядів, сформованих у лоні вітчизняної історичної, політологічної та філософської науки ХІХ - початку ХХ ст., оскільки наукова гуманітарна думка означеного періоду характеризується спрямованістю на вирішення подвійного завдання: перше - виявлення раціональної структури, сутності, загального закону історії; друге - створення такої системи ідей, на основі якої можна було б надати колективним і здебільшого стихійним формам людського життя належної цілераціональності, свідомої передбачуваності. Творчість Ліни Костенко служить зразком історіософського висвітлення в поезії національної політичної доктрини української держави.