Історіософія І. Лисяка-Рудницького в контексті націотворчих та державотворчих процесів в Україні - Автореферат

Нинішня активізація українського національно-культурницького руху зумовлена необхідністю самоствердження України у світі, викликає дедалі ширше зацікавлення до проблем становлення української нації та обґрунтування загальноєвропейського контексту даного процесу. Внаслідок чого ми можемо спостерігати переосмислення не лише української історії, що тривалий час не мала належного теоретичного обґрунтування, але й світової, до якої Україна входить як органічна самоцінна частина. Лише обґрунтування та аналіз історичного розвитку нації та держави могли привернути увагу Заходу до України, як складової частини європейського світу. Історіософська спадщина, що розкриває проблеми сутності нації, держави, еліти, влади та їх значення у процесі формування й становлення державності в Україні у вітчизняній науці досліджена недостатньо. Особливої уваги заслуговують такі роботи вченого, як “Формування українського народу та нації (методологічні зауваги)”, “Зауваги до проблеми “історичних” та “неісторичних” націй”, “Дослідження з козацької історії”, “Роля України в новітній історії”, “Інтелектуальні початки нової України”, “Структура української історії в ХІХ столітті”, “Каразин і початки українського національного відродження”, “Український національний рух напередодні першої світової війни”, “Четвертий Універсал та його ідеологічні попередники”, “Українська революція з перспективи сорокаліття”, “Напрями української політичної думки”, “Консерватизм”, “Політичні ідеї Липинського з перспективи нашого часу”, “Правопорядок і революція” тощо.Аналізуючи основні українські та зарубіжні підходи до проблеми генези націй, автор приходить висновку, що історіософська спадщина І.Лисяка-Рудницького, яка спрямована на обґрунтування процесу українського націостановлення, виступає їх своєрідним органічним синтезом. В межах даного розділу значна увага приділяється аналізу світоглядної позиції І.Лисяка-Рудницького, що формувалася під впливом європейської (філософія Г.Геґеля та М.Вебера) та української (творчість В.Липинського та М.Драгоманова) інтелектуальної традиції. Другий розділ “Сутність понять “народ”, “нація”, “модерна нація”, “національний характер” в історіософській спадщині І.Лисяка-Рудницького” присвячений аналізу витоків та основних підходів до визначення й співвідношення таких понять як “народ”, “нація”, “модерна нація”, “національний характер” у теоретичних розробках західних та українських дослідників; розкривається їх значення для історіософської концепції І.Лисяка-Рудницького. Процес формування “модерної” української нації є проявом загальноєвропейської тенденції, який І.Лисяк-Рудницький аналізує крізь запозичену у Г.Гегеля типологізацію: “історичні”-“неісторичні”нації, остання, незважаючи на свою недосконалість, в межах історіософської концепції І.Лисяка-Рудницького, все ж має сенс, адже дозволяє не лише розкрити відмінності у процесі націогенези, що спостерігалися у країнах Східної та Західної Європи, але й показати своєрідність процесу українського націостановлення, а у перспективі, обґрунтувати національні прагнення ряду сучасних національних рухів. У третьому розділі “Український консерватизм у контексті суспільно-політичних поглядів І.Лисяка-Рудницького” досліджується сутність та значення консерватизму в процесі формування української “модерної” нації у світлі історіософських поглядів І.Лисяка-Рудницького.Здійснено теоретичну реконструкцію історіософських поглядів І.Лисяка-Рудницького в контексті націотворчих та державотворчих процесів в Україні. Результати дисертаційного дослідження конкретизуються у наступних положеннях: за винятком праць радянської історіософії, спостерігається певна паралель у наукових підходах української та європейської історіософії, одним із найяскравіших проявів якої стала концепція націостановлення І.Лисяка-Рудницького; Зважаючи на складність та певну неоднозначність процесу формування української нації, що позначений значним браком тяглості, для позначення різних ступенів націогенези, окрім загальноприйнятої дихотомії “народ”-“нація” доцільно використовувати третє поняття - “модерна нація”; концепція українського націостановлення І.Лисяка-Рудницького є однією зі спроб розглянути процес формування української нації у системі загальноєвропейських національних рухів. у ході аналізу процесу формування української нації крізь призму поглядів І.Лисяка-Рудницького було доведено, що повноцінне осмислення процесу формування української нації не можливе без урахування націотворчого впливу українського консерватизму.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках узагальнено результати дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи. Здійснено теоретичну реконструкцію історіософських поглядів І.Лисяка-Рудницького в контексті націотворчих та державотворчих процесів в Україні.

Результати дисертаційного дослідження конкретизуються у наступних положеннях: за винятком праць радянської історіософії, спостерігається певна паралель у наукових підходах української та європейської історіософії, одним із найяскравіших проявів якої стала концепція націостановлення І.Лисяка-Рудницького;

на ґрунті концепції І.Лисяка-Рудницького було встановлено, що повноцінне історіософське дослідження процесу українського націостановлення не можливе без детального перегляду та уточнення понятійного апарату. Зважаючи на складність та певну неоднозначність процесу формування української нації, що позначений значним браком тяглості, для позначення різних ступенів націогенези, окрім загальноприйнятої дихотомії “народ”-“нація” доцільно використовувати третє поняття - “модерна нація”;

концепція українського націостановлення І.Лисяка-Рудницького є однією зі спроб розглянути процес формування української нації у системі загальноєвропейських національних рухів. Зважаючи на суттєві регіональні відмінності націотворчих процесів, вчений класифікує нації на “історичні” та “неісторичні”. Процес формування останніх, зазнаючи тривалих переривів, відбувався з деяким запізненням;

основними елементами тяглості, що дають змогу поєднати три державні утворення (княжа, козацька та модерна доба) в одному процесі націотворення є: етнічне підґрунтя, що зумовлює структурні подібності, аналогії у черзі надбудов (еліт); постійність геополітичної ситуації; національна традиція, що зберігалася лише у рудиментарній формі. Відзначено, що, в порівнянні з історією націостановлення інших європейських країн, ці елементи тяглості надзвичайно слабкі й неповні;

у ході аналізу процесу формування української нації крізь призму поглядів І.Лисяка-Рудницького було доведено, що повноцінне осмислення процесу формування української нації не можливе без урахування націотворчого впливу українського консерватизму. Останній, у силу складних історичних обставин, характеризувався значною неоднорідністю: з одного боку, український національно-консервативний світогляд проявлявся у значної частини козацької шляхти у спробі зберегти національну ідентичність через відродження власної державності, з іншого, - консервативні тенденції спостерігалися й у тієї частини свідомого українства, що прагнула до відродження минулої української величі, проте у складі інших держав;

на відміну від загальноприйнятої концепції української історії М.Грушевського, І.Лисяк-Рудницький, першими проявами української нації, вважає Галицько-Волинське князівство та Велике Князівство Литовське. Вдруге нація постає в результаті національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Суттєвим є те, що дані суспільні утворення, які виникли до модерного періоду, розглядаються вченим як “нація” умовно, з метою ретроспективи української державницької традиції, тобто як окремі етапи формування модерної української нації;

відповідно концепції І.Лисяка-Рудницького, процес формування української “модерної” нації відбувався у три етапи (шляхетська, народницька та модерна доба) і розвивався паралельно до націоналістичних рухів ряду східноєвропейських країн. Зважаючи на складність української геополітичної ситуації, його повноцінне та обєктивне дослідження уможливлює не лише врахування загального балансу внутрішніх та зовнішніх чинників, але й співіснування в модерній українській ідентичності двох компонентів - етнічно-мовного та територіально-політичного;

тривала бездержавність українського народу обумовлена ігноруванням проблеми проводу та влади на всіх етапах становлення української нації. Основними причинами поразки “модерної” української нації стали не індивідуальні помилкові рішення, а недоліки вкорінені у самій природі українського суспільства, що виявлялись у молодості українського національного проводу, національного руху та відсутності єдиної політичної платформи. Однак, незважаючи на всі хиби та помилки, модерний український національний рух все ж зумів назавжди утвердити у свідомості широких мас ідею самостійної Української держави;

Бондар С.В. І.Лисяк-Рудницький: особливості формування народу та нації // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - К., 2003. - Вип. 49-51. - С. 9-14.

Бондар С.В. Загальноєвропейська тенденція українського консерватизму в контексті суспільно-політичних поглядів І.Лисяка-Рудницького // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - К., 2003. - Вип. 58. - С. 17-23.

Бондар С.В. Зародження української “модерної” нації в контексті історіософських студій І.Лисяка-Рудницького // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В.Лях. - Вип. 44. - К.: Український центр духовної культури, 2004. - С. 91-100.

Бондар С.В. Історична закономірність поразки Української революції у світлі історіософських поглядів І.Лисяка-Рудницького // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В.Лях. - Вип. 46. - К.: Український центр духовної культури, 2005. - С.

Бондар С.В. Проблема формування української нації у творчості І.Лисяка-Рудницького // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - К., 2001 - Вип. 37. - С.29-30.

Бондар С.В. І.Лисяк-Рудницький про історичні та неісторичні нації // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - К., 2002. - Вип. 42. - С.56-57.

Бондар С.В. Поліфункціональність українського консерватизму у творчості І.Лисяка-Рудницького // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка) Матеріали Міжнародної наукової конференції “Людина-Світ-Культура” (20-21 квітня 2004 року, Київ). - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 106.

Бондар С.В. Поняття нації в європейській та українській філософській традиції // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - К., 2004. - Вип. 66-67. - С. 21-22.

Бондар С.В. Соціально-національний вимір доби Хмельницького в контексті історіософських поглядів І.Лисяка-Рудницького // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету-2005” (26-27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів.. - В.: ВПЦ “Київський університет”, 2005.- Ч.1. - С. 85-86.